marvin2008
модератор
Знайдено 159 результатів 
Серіал з досить стандартним сюжетом, який чимось віддалено нагадує фільм "Love Actually". Проте має багато плюсів та весь час підтримує відчуття певного очікування. Переглядати напрочуд легко, адже кожна серія досить коротка і минає, як музичний кліп. І хоча серіал розважальний, але не переповнений примітивними жартами і подекуди навіює навіть філософські роздуми про власні життєві моральні вибори та вчинки. До цього всього додається казкова атмосфера Норвегії.
З мінусів. В кожній серії присутня інʼєкція сучасної суспільно-політичної адженди, яка інколи видима, інколи ретельно прихована. А інакше цей серіал не потрапив би на Netflix.
8/10. Дуже легкий серіал якраз для перегляду перед Різдвом.
Другий "Аватар" захоплює бездоганною графікою, але водночас відлякує занадто яскравими кольорами. Планета Пандора справді виглядає, як рай і можливо щось таке справді існує у сусідній з нами зоряній системі.
Це фільм для сімейного перегляду, легкий бойовик, навіть без затягнутих сцен з бійками, якими характеризуються власне американські фільми. Це також фільм для екоактивістів, які будуть в захваті від захисту китів на Пандорі та екологічно чистого життя її племен. Сюжет тут досить легкий і передбачуваний: показали дітей – значить з ними трапиться якась халепа, показали човен людей і кит – значить кит допоможе знищити той човен, показали якусь медузу – значить вона допоможе когось врятувати.
Під час перегляду мене не полишало враження, що деякі аватари дуже сході на орка Азоґа з Хоббіта.
Ніколи не грав в жодну з ігор серії S.T.A.L.K.E.R., але не слідкувати за релізом другої частини було неможливо, адже це набагато більше, ніж просто гра. Я настільки занурився в огляди гри, історію її розробки та випуску, що почав шукати додаткові матеріали на цю тему. Цей фільм є чудовою екранізацією того, що я читав у оглядах та дивився на десятках стрімах.
Дуже тішить той факт, що український культурний продукт стає окремим сформованим феноменом серед західної авдиторії та формує похідні твори. Окреме велике дякую американцям за українську мову у фільмі. Із бюджетом у 340 тисяч доларів фільм вийшов набагато цікавішим, ніж останні фільми всесвіту Марвел. Сподіваюсь, буде продовження.
Про що взагалі цей комікс? Сценаристи та продюсери геть втратили фантазію на щось нове і продовжують паразитувати на попередніх ідеях та затертих кліше. Якби не бюджет у шалених 200 мільйонів доларів, то яким би взагалі вийшов цей комікс?
Гаразд, може без перегляду попередніх серій Дедпула та Людей ікс важко розуміти мотиви головних героїв, постійні посилання на попередні серії тощо, але дідько, загалом весь цей потік американського матюччя, пластикового пафосу, банальних бійок, посилань на сучасну суспільно-політично адженду важко було додивитись до кінця.
Фільм змушує ще раз замислитись над своїм життям, над людьми і подіями, які нас оточують, і задатись питанням чи ми справді діємо згідно з власною волею чи події розгортаються випадково і можливо на це все якось вплинути?
"Шоу Трумана", переглядаючи його наприкінці 2024 року, видаватиметься дуже добрим фільмом з геппі-ендом в кінці, адже із сучасними технологіями віртуальної реальності та ШІ можна створити таке шоу, вихід з якого буде неможливим.
Фільм дуже нагадує сучасний "Персонаж".
Якось дивно, що я натрапив на цей фільм лише зараз, майже 10 років після його релізу, адже свого часу слідкував за кожним оновленням серії.
Суперфорсаж за півтори години швидко переповідає нам історію сімʼї Серенто, висміюючи та пародіюючи культові сцени з першої, другої та пʼятої частин. В кожному з головних героїв цього фільму ми впізнаємо головних персонажів справжнього Форсажу. І хоча сцени тут перемішані, фанати серії впізнаватимуть кожну з перших кадрів.
Спецефекти тут жалюгідні, але не через обмежений бюджет, а власне задля створення кумедної та пародійної атмосфери. Жарти посередні, хоча є і смішні. Актори чудові, особливо Шантель Віславські. До речі, куди вона пропала?
6/10. Фанатам серії Форсаж обовʼязково до перегляду.
Пʼята і остання частина "Печери Золотої Троянди" про пригоди принцеси Фантагіро. У цій частині Фантагіро не зі своєї волі стає певного роду "варягом" або мігранткою до нового для неї світу. Світу, де дивний тип, якого головна героїня дослівно назве буратіно, полює на дітей, аби стати людиною. Від деяких сцен із полюванням на дітей стає якось ніяково, немає бажання навіть коментувати ті сцени. Також надзвичайно дивною є сцена із тортом, ніби дитяча, але водночас дуже доросла.
Загалом світ, в якому відбуваються дії пʼятої частини, має сетинг Карибів та світу піратів. Головний антагоніст прибуває на свого роду летючому голландці і в загальному все дуже нагадує "Піратів Карибського Моря", які зʼявились декілька років згодом після цього фентезійного фільму.
Але головне в цьому фільмі не сетинг і не пірати. У цій частині піднімаються філософські та екзистенційні питання про існування душі, боротьби за ідеали, а не гроші, подолання важкого минулого та пита ... ння віри у світліше майбутнє. Фантагіро стає менш сентиментальною, її повністю втягує вир пригод.
Проте цій частині бракує сильних персонажів. Тут менше фентезійного синкретизму, ніж у попередній, четвертій частині, але й також менше сильної акторської гри. Темна чаклунка зʼявляється епізодично, а інші головні герої, окрім Фантагіро, якось ніби не запамʼятовуються. Як і попередня частина, пʼята виходить за межі класичного європейського фентезі.
Я, до речі, теж хотів би хотів мати такий корінець, аби викликати таку Фантагіро.
Загалом 7/10. Краще, ніж четверта частина, але слабша, ніж перші три, які є ядром всієї серії "Печери Золотої Троянди".
І про загальну оцінку всіх пʼяти серій – 8/10.
Важливі мотиви всіх пʼяти фільмів: рослини і звірі, які розмовляють, дітлахи, яких викрадають, сила кохання, яке долає будь-які труднощі, темна магія, яка прагне влади, принцеса-воїн, яка красива настільки ж, наскільки ж смілива і спритна, лицарі, васали і феодали.
Загалом, акторська гра у всіх серіях чудова, особливо у перших трьох. Найбільше запамʼятовуються звісно ж Фантагіро, Тарабас, темна чаклунка, біла чаклунка у вигляді гуски, кінь головної героїні, її камінь-говорун.
Фільм передає дух кінематографу 90-х минулого століття, коли компʼютерна графіка або була дуже дорогою, або ще не настільки проникла до кінематографу. Костюми та декорації можуть видаватись кумедними, як і імітації звірів та рослин. Але фентезі є фентезі – тут потрібно власне фантазувати, мріяти та відчувати.
За останні десятиліття ми звикли до голлівудських і нетфліксівських (така дефініція взагалі існує?) канонів фентезі, до усталених канонів краси і понять про сміливість, кохання, відданість та загальну поведінку головних героїв. Фантагіро нам показує класичну поведінку головного героя, вічні мотиви, до яких можна повертатись у будь-який час та в будь-яку епоху. У пʼяти фільмах "Печери Золотої Троянди" немає відвертих сцен сексуального характеру, якими рясніє сучасне фентезі, тут немає відсічених голів, прутнів і оголених перс. Фантагіро не всесильна і не перемагає декількома ударами легіони ворогів, вона не хизується своїми стегнами і грудьми, але у кожній серії вона приваблюємо власне своїми очима та усмішкою.
Так, це дитяче фентезі. Діти сприймуть серію фільмів про Фантагіро, як пригоду, їх лякатимуть різні чаклуни і почвари, вони переживатимуть за інших дітлахів. Але водночас це доросле фентезі. Дорослі перейматимуться за моральні вибори головних героїв, уболіватимуть за Фантагіро та її друзів, дивуватимуться силі кохання та любові, які випромінює ця чудова принцеса, в яку важко не закохатись. Після пʼяти частин залишається стійке бажання повернутись ще раз у той світ, переглянути ще раз хоча б перші три частини, побути ще трішки часу із Фантагіро та іншими героями.
15 годин класичного фентезі у італійському виданні. Дуже раджу до перегляду.
Деякі фентезійні саги мають завершуватись трилогією, щоб наступні частини не псували загального враження про твір. Це ж стосується четвертої частини про принцесу Фантагіро. Тут фентезійний світ виходить далеко за межі європейських казок та легенд, якими властиві три попередні частини. У четвертій частині зʼявляється тайсько-китайський світок, переповнений квітами та папугами, що якось аж занадто контрастує з головними героями – прибульцями із суто європейського світу.
Можливо, комусь такий фентезійний синкретизм і буде до вподоби, але, як на мене, краще було б залишатись у європейському сетингу, в якому перебували три попередні частини.
Звісно, гра акторів тут залишається на високому рівні, але від деяких (фавна наприклад) якось стає ніяково.
Є ще пʼята і остання частина цієї саги. Можливо, саме вона залишить таке ж позитивне враження про всю сагу, як і її перші частини.
У третій частині "Печери Золотої Троянди" принцеса Фантагіро зіштовхується з неабиякими життєвими труднощами і важкостями моральних рішень. Третя частина значно темнішає у порівнянні з двома попередніми. Тут зʼявляються елементи темного епічного фентезі та готики, але водночас зʼявляється дитячий мотив, від якого інколи стає ніяково.
Злий і могутній чарівник Тарабас (яке цікаве імʼя) бореться зі своїм комплексом Едіпа (якщо так можна окреслити його стосунки зі своєю матірʼю) і наприкінці цієї частини йому навіть вдається його побороти.
Цей фільм, як і дві попередні частини, є цікавим виразом класичного фентезі, хоча тут більше підземель, злих чаклунів, ще більше чарів, різних чарівних істот, а також незрозумілих воїнів, схожих на китайських середньовічних гвардійців. Як на мене, темна чарівниця (не Xellesia, а та що в шоломі єдинорога) найкращий персонаж у цій частині – неймовірна акторська гра та експресія.
8/10. Дуже рекомендую переглянути прихильникам класичного фентезі.
Друга частина фентезійного роману про принцесу Фантагіро та її пригоди. Цей фільм зокрема та серія загалом нагадують нам справжні канони класичного фентезі – магічні створіння, злі та добрі чаклуни, принци та принцеси, кохання та відданість, замки та підземелля. Це те справжнє фентезі, яке у своїх основах ще не позбулося чарівності європейської казки і до якого ще не проникли елементи сексуалізації та навіть порнофікації (чи здатні ми уявити сучасне фентезі без циць, прутнів, злягання, відсічених голів, тощо?).
Звісно, сучасному глядачеві деякі сцени здаватимуться надто затягнутими, бо загалом цей фільм складається з двох серій по майже півтори години кожна, спецефекти та костюми комічними, битви та сутички не видовищними, але головне у цьому фільмі не це, і навіть не епічний розмах, а ідея і віра у віддане кохання, яке не здатні здолати ніякі темні чари.
9/10. Щось у цьому фільмі є від історії про Ромео і Джульєтту, багато чого від деяких європейських казок, гра акторів загалом ... чудова, особливо неперевершеною є темна чаклунка. Дуже рекомендую цей фільм до перегляду.
Романтичне середньовічне фентезі італійського виробництва зі всіма властивими архетипами жанру: королі, замки, принцеси, печери і підземелля, чаклуни і магія, лицарі і війни, чарівні предмети і звірі, котрі розмовляють людською мовою.
Спецефекти, які зображують магію та перевтілення, тут виглядають кумедно, від яких іноді стає ніяково. Але не у них справа, це всього лиш тло фентезійної історії про бунтівливу принцесу на імʼя Фантагіро, яка проходить шлях від вигнання із родинного замку до віднайдення справжнього щастя.
Чим є всі ті випробування, через які проходить Фантагіро? Це ніщо інше, як архетипи дорослішання дівчини, її цноти та відданості. Її називають "хлопчиком у спідниці" і вона справді так поводиться упродовж двох серій цього епізоду. Але Фантагіро у будь-якому амплуа випромінює жіночність, яку вона інколи намагається приховати навіть під важкими лицарськими обладунками. Але щоразу її немов "видають" її очі. Фантагіро не піддається на вмовляння ста ... рших сестер скоритися долі, проявляє гостру непокору, коли її відправляють працювати до кухні, проявляє прагнення бути лицарем і тримати меч замість вишивки, врешті через багато перипетій вона знаходить своє щастя.
Коли я переглядав цей серіал вперше ще в далеких 90-х, то назвав би Фантагіро моєю "краш". Але я тоді ще не знав цього слова, та й поняття, яке воно із собою несе.
9/10. Чому така висока оцінка? Через моє субʼєктивне сприйняття цього серіалу та спогадів, який він навіяв після повторного перегляду.
У цій серії все зовсім інакше, ніж у всіх попередніх. По-перше, вже немає безглуздої кровʼянки, до якої ми вже звикли у всіх попередніх серіях, немає нутрощів та вічно-веселого канібала в комбінезоні працівника майстерні. У цій частині більше психологічного трилеру та ідеї, що через страждання можна зберегти життя та врешті отримати свободу. Завершення кумедне.
6/10. Є передбачувані моменти, а інколи фільм справді повертає не туди. І якою ж все-таки мовою розмовляли ті дикуни?
Сюжет цієї частини "Повороту не туди" полягає на паразитуванні на екстремальних психічних захворюваннях пацієнтів лікарні, яка колись була притулком для багатьох надзвичайно дивних людей, над якими чи то ставили якісь експерименти чи то намагались їх дослідити і "вилікувати" різними диким способами. Лікарня занепадає і про неї всі забувають.
Через багато років в це закинуте (але все ж таке, ніби за ним хтось доглядає) потрапляють безтурботні друзі і починається ряд подій, які можна прокоментувати лише як "та що ж ви робите, точно помрете від цього!".
У цій частині повертається певне відчуття напруженості, змішане з огидою та жахом. Завершення надзвичайно безглузде.
3/10.
У третій серії "Повороту не туди" повністю формуються канони цієї серії, але сюжет справді повертає не туди. Попри вже стандартний початок, тут на нас чекає незвичайна зміна сюжету, ми вже знатимемо хто виживе, а хто ні, хоча й завершення може здивувати. Як на невеликий бюджет, цей фільм вийшов досить цікавим.
5/10.
Знаючи, наскільки мені подобаються оригінальні перші два фільми, я навмисно абстрагувався від них перед переглядом цієї стрічки, аби свідомо переглянути її, як незалежний твір, власне так, якби я вперше взагалі дізнався про мисливців на привидів. І це мені допомогло навіть з цікавістю дивитись цей фільм. До моменту фінальної битви, яка виглядала ну як скопійована фінальна битва Гаррі Поттера з Волдемортом – струмені світла, напружені обличчя, совгання по землі. Та й сама головне героїня виглядає, як female версія чарівника в окулярах. Якби я нічого не знав про оригінальні частини, то цей фільм залишав би багато питань. Можливо, на це творці й розраховували, що зовсім юні поціновувачі різних привидів зацікавляться старими фільмами і там знайдуть відповіді на свої запитання.