marvin2008 модератор
Українські журналісти справді вчинили справжній подвиг, коли залишились в Маріуполі, коли ВСІ іноземні журналісти вже були залишили місто. Без їхнього ризику та відчайдушності ми би не побачили багатьох речей, які відбувались в облозі, не мали би справжніх документальних кадрів, якими стали ці відео. Фільм фокусується на цивільній стороні облоги Маріуполя, але значно оминає військову складову. Військові тут якби в стороні і може скластися враження, що місто майже ніхто не захищав.
Західний глядач також дивуватиметься, коли послухає мешканців Маріуполя, які відверто звинувачують українську армію в обстрілах міста. І хоча автор фільму чітко пояснює, що у стані відчаю люди починають звинувачувати всіх, саме ті кадри залишили неприємний післясмак.
Фільм також чітко показує, що лише упродовж декількох днів облоги людська натура показує своє справжнє нутро, коли "добрі стають кращими, а погані ще гіршими".
Обовʼязково перегляньте цей фільм і покажіть іноземним друзям. Це ... не про Оскар, це про бажання Москви влаштовувати наступні маріуполі в Україні та Європі. І це потрібно розуміти всім.
Іван Миколайчук чудово зіграв молодого Шевченка. Навіть дивно, що такі фільми знімали в СРСР. У стрічці замало України, забагато Петербургу, замало українського народу, забагато російських імперських вельмож. Дуже цікаво було б подивитись більш сучасні стрічки про Шевченка. Коли, як не сьогодні, 9 березня, переглядати цю стрічку. Рекомендую переглянути.
Сподобався образ козаків, чи то пак одного козака у фільмі – без зайвого романтизму і широких червоних шароварів. Здається, десь так козаки і виглядали.
Сподобався музичний супровід і загальна похмура атмосфера.
Очікував меншого, отримав більше. Хочеться більше таких українських фільмів.
Смішна польська мова.
Шкода, але очікував від цього фільму набагато більше. Зважаючи на легендарну оповідь про козака-бандуриста Мамая, фільм міг би розкрити про цю постать набагато більше. Щодо сцен, то вони досить затягнуті, інколи незрозуміло що саме відбувається у тій чи іншій сцені. Окремо потрібно відзначити музичний супровід – композиції досить цікаві, але інколи створюють невідповідну какофонію. Майже повна відсутність діалогів напружує увагу і якимось дивним чином врешті виводить із рівноваги.
Загалом ідея фільму цікава. Не мати екранізації легенди про козака Мамая – не бути повноцінною нацією. Але реалізація ідеї, як на мене, кульгає.
Фільм передає дух українських 90-их – часу багатьох надій і майже повної відсутності розчарувань. До цього додається відсутність гендерних та етнічних фільтрів, через які проходять всі сучасні стрічки, що надає фільму природності та не вимушеності. Це вже класика. А й справді, куди поділись скарби гетьмана Полуботка? Дуже рекомендую до перегляду.
Образ військових зовсім невідповідний. В серіалі військові нагадують злих озброєних героїв, а то й на дрібних злодіїв з різних темних закутків. І до речі, що подумають вестерни, коли подивляться, як військові виписують повістку на підставі перевірки водійського посвідчення і що військові спокійно перевіряють документи? На кого це взагалі розраховано?
Українські дороги обовʼязково односмугові та обовʼязково серед лісу, постійні згадки про "ефективний" "Червоний Хрест" і... головне, що грають українські пісеньки... Відчуття війни взагалі немає...
Чомусь очікував, що у цій стрічці буде більше матеріалу про подорож Валерія дикими теренами Норвегії і більше про його подорож шляхом святого Якова. Але "Вільна людина. Проща" побіжно розповідає про те, як Валерій став влогером, письменником і врешті мандрівником, а також про історію успіху продажу книги "Сліди на дорозі". Словом, я очікував більшого, але раджу переглянути всім і сподіваюсь, що у Валерія зараз все гаразд, наскільки це можливо.
P.S. Звісно, я рекомендую до перегляду цей фільм. Переглянув на Takflix.
Нарешті переглянув цей фільм. По-перше, про Мавку, завдячуючи новому мультику, зараз говорять багато. По-друге, у фільмі "Лісова пісня. Мавка" грають досить цікаві актори. Звісно, Миколайчук у ролі Лісовика не проявляє себе тут так, як, скажімо у "Тінях забутих предків", але Людмила Єфименко у ролі Мавки зіграла дуже яскраву роль.
Впізнається певний стиль режисури Юрія Іллєнка, впізнаються діалоги з оригінального твору Лесі Українки. Мітологічні персонажі (мавка, лісовик, чорт, русалка, потерчата) зображені без зайвого патосу, без химерного гриму і нічим не відрізняються від звичайних людей – відрізняють їх лише мотиви поведінки. Власне таке зображення цих персонажів може видатись дивним сучасному глядачеві, але цим фільм і є добрим – він підбадьорює уяву.
Фільм ніби заколисує, спів сопілки і спів мавки є гарними доповненнями до всієї стрічки.
У фільмі навіть є елементи еротики і це чудово!
Після перегляду виникає лише одне питання: чому щось подібне не ... створюється в сучасній Україні (звісно, якщо не рахувати вже згаданого мультика)?
Цікавий фільм. Варто переглядати в українській озвучці. Окремо варто відзначити гру вродливої Людмили Єфименко в ролі княгині Ольги. Таке враження, що княгиня перевтілилась в цій українській акторці. Князь Святослав - це майже звичайний козак - завзятий та запальний, власне такий, як і в історичних джерелах. І хоча "Легенда про книгиню Ольгу" була відзнята у СРСР російською мовою, саме в українській озвучці цей фільм виглядає дуже гармонійно. В плані історичності до вигляду будівель та одягу можуть виникнути питання, як і до відсутності історичних гербів середньовічної Київської держави, але причина є зрозумілою сама собою. В загальному, українська історія може бути джерелом для сотень подібних фільмів і серіялів - лише про кожного князя можна відзняти окрему стрічку.
Дуже рекомендую до перегляду цей фільм!
Чудовий і сильний фільм! Варто переглянути всім українцям, адже ця незвичайна стрічка розповідає про доленосні події в Україні, які визначили її долі на наступні сотні років. Так само, як і зараз, у 2024 році, доля України визначається на наступні сотні років. Дуже сильні сцени анафеми і кровавої ріки – моторошні та глибокі.
Джигурда у ролі Карла ХІІ це крінґе... Але Довженко зіграв напівбожевільного Петра пречудово.
Здається, друга частина "Няні" була зайвою. Недолугих жартів в другій частині ще більше, кліше про фільмів жахів ще більше і від цього вони не стають смішними. Гра акторів подекуди нагадує гру в гуртках театральної самодіяльності, а діалоги ніби писані дуже втомленими письменниками...
Краще вже переглянути якийсь звичайний жахастик зі всіма тими кліше...
Замало комедії, забагато екшену, забагато очевидної драми - власне цією присутністю екшена фільм дуже нагадує нудні американські бойовики. Ну і кінцівка... власне, аби не спойлерити, варто все-таки переглянути фільм. І варто переглянути його з оригінальною німецькою озвучкою - чудова жива німецька мова.
Серіал дуже вдало висміює весь пафос, який упродовж крайніх років заповнив кінематограф про вікінгів. Висміює непереможних воїнів у шкіряних обладунках та їхні постійні жарти, пов'язані з дефекацією та статевими органами. Власне, жарти такого типу вже на початку другого сезону починають набридати.
Серіал ніби і є комедією, але з багатьма драматичними елементами, є ніби драмою, але з неабиякою кількістю відверто тупих комедійних жартів.
Не рекомендую до перегляду тим, хто віддано закоханий у скандинавський пафос та непереможних вікінгів.
Поляки все-таки є здоровою і самодостатньою нацією, якщо так вміло і витончено висміюють свої історичні та сучасні недоліки. Стосунки шляхта-посполиті, всевладдя костелу та магнатів, корумпованість поліції, зміни клімату, права меншин тощо. Хоча дуже цікаво, що в серіалі жодної згадки про українців (русинів)...
Дуже рекомендую до перегляду!
Початок навіть дуже цікавий, але під час найцікавішого моменту сюжет ніби гасне і далі відбувається по низхідній. Загалом фільм надто короткий, подекуди виглядає, як трейлер. Є деякі моменти, котрі можуть здивувати. Загальне враження - це фільм комедія на комедію і пародія на жахи, такий собі гібрид "Сам удома" та "Поворот не туди".