Хто каже відразу застосовувати? Світ, бачу, на Дикий Захід знову перетворюється, а заходити без кольта 45 в салун з п'яними придурками якось не випадає...

А який фільм Вам відбив охоту? Бо я теж не фанатію від Тарковського, за винятком Сталкера. Зате з його мавпувальників можна великий список скласти. Як тільки бачу вповільнену камеру і довжелезні паузи, думаю: ну все, тарковський пішов, на цей раз китайський...))

Ви ще не зрозуміли, що нема вже ніякого міжнародного права?
Ми виживемо, якщо станемо сильними і не дамо перетворити себе на їжу.
А гарантією нашої безпеки може стати тільки відновлення ядерного статусу.
Називайте це нацизмом або, якщо не подобається, тризубізмом чи вишиванізмом, але до війни воно нас призвести ніяк не зможе, бо ми вже її маємо.

Ага. Не бачила, але засуджую? Зрозуміленько...))

Вгадали, я вчився у рідному місті, частина одногрупників мешкала в гуртожитку, я не раз заходив до них в гості. Грубі анекдоти і масні жарти ми полюбляли, але при дівчатах, наприклад, матюкатись було не прийнято. Щоправда, це був технічний вуз, без філологів, тож мабуть я щось пропустив...))

Гарна ідея! Може й рецензію напишете (для закваски) про якого-небудь "Андрєя Рубльова" - там тих "кишок" якраз вистачає, навіть трохи пересолено, як на мене. Воно, до речі, як і з матюками, дуже залежить від почуття міри: якщо їх небагато, то загальне враження вони не псують.))

Не пересмикуйте. Етнічні росіяни, які народилися в Україні, мають повне право називати себе українцями - так само, як етнічні євреї і всі інші національні групи. Чомусь Віталію Портнікову, наприклад, його єврейське походження не заважає бути українським патріотом та водночас любити те, що йому подобається в будь-якій національній культурі, і висловлювати свої думки різними мовами залежно від аудиторії.

Але якщо воно за 30 років не захотіло навіть мінімально вивчити українську мову (в унітарній державі), і продовжує хрюкати винятково болотною говіркою, то це не просто свиня, а об'єктивно - п'ята колона найбільшого ворога, якого ми мали за всю свою історію. Таку людину треба, як мінімум, обмежити в громадянських правах: хоча би виключити зі списку виборців. Це елементарний самозахист, локалізація інфекції. Ми цього не зробили, бо "фільтрували свій базар" і "не хотіли плодити собі ворогів". І раптом, зненацька, почав діяти ваш "закон Всесвіту": - Какіє укрáїнци? Ето же єда! - осяяло кацапів. - Ми іх за трі дня победім і сажрьом, тєм болєє, што там же наших пално!

Якби я зневажав азіатів, то не поставив би цьому фільму оцінку 9/10. Не витратив би пів дня на редагування в українській Вікіпедії статті про Такеші Кітано, написаної зі страшними граматичними, орфографічними і фактологічними помилками. Не марудився б понад тиждень над створенням українських субтитрів до трагікомедії Хітоші Мацумото Scabbard Samurai (2010), не володіючи японською, а перекладаючи з англійських та інших субтитрів. Зрештою, не марнував би час на написання цього відгуку, який викликав таку жваву дискусію.

Розуміти і повністю поділяти погляди та смаки - це різні речі. Якщо ви скажете мені, що абсолютно все зрозуміли у фільмі, це означає, що ви подивилися чистий кримінал або пересічну мелодраму чи щось таке, що всі інші теж зрозуміли. З Кім Кі Дуками, Коґонадами, Девідами Лінчами та іншими Тарковськими все зовсім інакше. У тому-то й штука (мистецтво польською, до речі), що ці фільми по-різному впливають на різних людей і викликають у них геть не однакові думки і цілу гаму почуттів: від беззастережного захоплення до справедливого обурення, в т.ч. через повне нерозуміння. Мій відгук - лише один із багатьох варіантів такої реакції. Запевняю вас, що для самого фільму це не мінус, а плюс. Це означає, що ви, як мінімум, споживаєте оригінальний, крафтовий продукт, а не попкорн. Хоча іноді попкорну теж хочеться, щоб відволіктися і не думати...))

Та годі вам, я теж не расист і не шовініст. Війна, звичайно, заважає об'єктивно сприймати московитів у всій їхній сраній розмаїтості. Ненависть до ворога затьмарює зір, і бачиш не окремих істот, а одного велетенського монстра - убивцю, ґвалтівника і садиста. Але переводячи свої думки у текст, я все-таки намагаюсь стримуватись і бути коректним. Йдеться не про хароших і поганих русских, а лишень про національні архетипи, колективне несвідоме, про яке краще за них самих ніхто не напише.

Наприклад, Владімір Солоухін в одній зі своїх книжок (не згадаю вже, у якій саме) розповідає, як він зайшов до якоїсь покинутої церкви в глибинці (здається, Архангельська обл.) Можна здогадатися, що було на стінах та на підлозі оскверненого храму, але більше вразило його те, що він побачив угорі під самим куполом на висоті понад 20 м. Хтось невідомий, ризикуючи життям, забрався на поперечну балку, що зсередини підсилює звід, пройшовся по ній і рівно посередині навалив акуратну купу... Оце і є справжня краса в їхньому розумінні. В Бучі вони робили, по суті, те саме.

Ті московити, які засуджують (мовчки) нинішню війну, за словами Гарі Каспарова, складають зараз не більше 10% населення, тобто, це ложка меду в бочці з дьогтем. Решта щиро вважають або ж покірно погоджуються, що українців (включно з жінками і дітьми) треба просто вбивати, і пора вже застосувати ядерну зброю (як закликає їхня госдума), якщо вже інакше ніяк не виходить здобути перемогу. Невелика група росіян (переважно етнічні євреї), що наважились відкрити рота і публічно протестувати, або благополучно виїхали з мордору, або сидять за ґратами, або лежать в сирій землі.

Звичайно, на найбільшу повагу заслуговують кілька сотень бійців Російського добровольчого корпусу (РДК), які воюють у складі ЗСУ. Честь їм і слава, а загиблим - вічна пам'ять! Оце і є всі беззаперечно чесні і порядні люди з того краю...

Я не знаю, хто більше вклався у формування цього "видатного" етносу: предки-слов'яни, предки-азіати, предки-більшовики, інопланетяни чи ще якісь невідомі масони? Але я знаю, що кожна людина має від народження Божий дар - право вільного вибору. Можна помилитися з вибором свого шляху, але не з напрямом: душа рухається (чи принаймні, намагається) вгору до Бога або котиться вниз, до чортів. І якщо вони себе вважають такими ж православними, як більшість українців, то мали би це зрозуміти і відчути - хоча б в останню мить. Це якщо воно - людина з душею. Бо може бути і нелюдь у людському тілі, а їй жодні кармічні покарання не загрожують, бо різниці між добром і злом вона не розуміє, тому і згрішити не здатна - як та худобина бідна.

<<"Здатність бачити і тонко відчувати навколишню красу" це теж сильно, і так уміють тільки азіати! Росіяни, українці, поляки - ні, не вміємо так.>>

Даруйте, але на мій погляд, це сумнівна теза. Величну красу Карпатських вершин я відчув у ту мить, коли їх побачив, і цей захват не порівняти з тим, що відчуває кореєць, дивлячись на свої свої облізлі криві горби.))
Та й Кім Кі Дук - більше європейський кінорежисер корейського походження, ніж чисто корейський. Це у Європі він отримав світове визнання і всі нагороди за свої фільми, а помер, до речі, у ризькій лікарні, маючи намір придбати будинок у Юрмалі й оформити посвідку на проживання у Латвії. Мабуть, у Кореї йому було не так цікаво, як у Парижі, де він провів 2 роки, вивчаючи образотворче мистецтво.

Азіати можуть бути у чомусь більш вправні, наприклад, у масштабуванні якогось виробництва (себто, якісного копіювання), однак західний світ набагато креативніший, і він досі попереду: як у технологіях, так і у мистецтві. Щоправда, переважно у тому мистецтві, яке було до появи "чорних квадратів", бо потім воно почало сповзати чортзна куди...

Кім Кі Дук показує ту красу, яку він найкраще знає, тобто корейську, але робить він це європейськими художніми засобами, надихнувшись (я думаю) шедеврами паризьких музеїв та стрічками західних кінематографістів. За жанром "Весна, літо..." - чистий європейський артгауз (з буддійською начинкою), що зібрав у світовому прокаті менше 10 млн. доларів, тобто, це кіно для вибраних. Підозрюю, що у самій Кореї відсоток цих "вибраних" набагато менший, ніж десь у Європі, особливо, враховуючи той факт, що згідно з опитуваннями 2025 р., 31% населення Південної Кореї ідентифікує себе з християнством і лише 16% - з буддизмом.

І нарешті, ставити москалів в один ряд з поляками і українцями... за вміння/невміння відчувати красу... Як кажуть у моїй рідній Галичині, перепрошую, але я навіть не знаю, ким то треба бути...))

Кишки треба добре промити і вимочити у воді з оцтом, щоб кров'янка не смерділа гімном. Спущену кров відразу солять, аби не згорнулась. Зі звареної гречки готують фарш, додаючи кров, трохи смаженої цибульки, сіль, чорний перець і вдосталь часнику. Якщо роблять для себе (не на продаж), варто добавити у фарш порізане дрібними шматочками сало, або (ще краще) - засмажену і легонько притушену підчеревину....,.

Чудовий режисерський дебют Кейт Вінслет. Гарний фільм до Різдва: трохи сумний, але й досить кумедний.

Дуже цікаво. У мене виникло бажання повторно передивитися фільм. Пам'ятаю, що це кіно нічого в мені тоді не пробудило, окрім нудьги і роздратування. Можливо, через погану якість зображення і кацапський переклад...

Так, після повторного перегляду я змінив свою оцінку з 9/10 на 8/10, але все одно дивився з задоволенням (мабуть уже втретє) від початку до кінця. Фільм досить стильний, як на мене, гарна музика підібрана, та й вампіри симпатичні і справляють приємне враження розумних і в міру гуманних істот. Я навіть співчуваю їм: сонечка вони не бачать, тисячу років сидять на монодієті, мусять вбивати за необхідності і т.п. Нє, ну а шо, ми всі хіба не вбиваємо щоденно мільйони курей, свиней і корів? А на відміну від вампірів, ми не померли би з голоду, відмовившись від м'яса. Зате у нас є совість (якої вони не мають), і щоби її заспокоїти, ми, перекусивши котлеткою або біфштексом (може бути і з кров'ю, хе-хе), біжимо рятувати бродячих песиків і котиків. Над цими тваринками (котрих ми не їмо) знущатися заборонено: садист-убивця може сісти у в'язницю років десь так на сім.

Знайшов тільки одне незрозуміле слово, на превеликий жаль, і то вже забув де...)) Хоча пройшовся по всіх відгуках, навіть тих, що читав раніше.
Замість ПИЯК вжито ПИЯТИК, ч.р. Це з якоїсь місцевої говірки слово чи ''мужикатив'' від ПИЯТИКА ж.р.?))