Міссісіпі у вогні (1988)

Lilia Omelianenko 5 березня 2018, 17:18

На мою думку, найкращий номінант на Оскар-1989 у номінації "Найкращий фільм"
Золотий глобус - 1989, "Найкращий фільм - драма", номінант

Епіграф: “Небагато людей готові вмерти за расизм. Вони вб'ють за расизм, але не вмруть за нього” Флоренс Кеннеді

Бувають фільми ідейно “правильні”, бувають - художньо цінні. І не завжди ці дві риси поєднуються у одному фільмі, але “Місісіпі у вогні” - приємний виняток із правила. Він знятий у жанрі кримінальної драми за її законами, і якби головні герої боролися, скажімо, проти мафії, могла б вийти класична картина, у якій є все: закон “омерта” (мовчання), кругова порука, рекет, залякування мирного населення, двоє поліцейських, що безуспішно борються проти системи, і класична підстава.

Але вибрана авторами антирасистська спрямованість робить фільм набагато більш реалістичним. Адже якщо мафія у кіно - це неначе якась окрема структура, яка хоч і має владу, але від неї можна абстрагуватися рядовому громадянину, то від п ... оказаного у фільмі ку-клукс-клану не абстрагуєшся ніяк. Його члени - звичайні люди різного достатку і професій, твої друзі і сусіди, які зранку вітаються, а ночами вбивають і катують невинних людей. Ще дужче лякає той факт, що фільм знято на реальних подіях, які мали місце усього лиш півстоліття тому.

І вже зовсім страшно те, що під час перегляду фільму я “впізнавала” цілі слова, фрази і ідеї, вкладені у вуста расистів. Я точно чула їх раніше, від добрих і милих пересічних громадян в Інтернеті, зазвичай на адресу людей нетрадиційної орієнтації або трансгендерів, рідше - євреїв, іновірців, жінок насамкінець. Міняється час і місце дії, міняються ознаки дискримінації, а люди не міняються аж ніяк, і деякі кінокартини не втрачають актуальності і за 30 років.

Саме тому, на мою думку, фільм рекомендовано до перегляду абсолютно всім. Адже він про те, чим рівність права (юридична) відрізняється від рівності через право (фактичної), і про те, що мало вибороти собі права, треба ще мати важелі впливу для того, щоб захищати їх від порушення.

Із плюсів: не дивлячись на яскраво виражену антирасистську спрямованість, кіно не скочується у формулу “всі чорні - хороші, всі білі - погані”. Темношкірі об’єктивно виступають жертвами, які нічого не вирішують, але це відповідає тодішнім реаліям. Тим не менш, із їх числа нам навіть не показали жодного, хто претендував би на звання хоча б другорядного героя. Головні герої тут якраз білі люди - федеральні агенти, яких послали “навести порядок”. Тому замість протистояння чорних і білих ми насправді бачимо протистояння адекватних білих людей і білих расистів. А оскільки перші є представниками федеральної влади і людьми, які по суті допомагають впроваджувати на місцях провладний курс толерантності, а другі - представники влади регіональної, які опираються цьому, то їх протистояння перетворюється на боротьбу людей гуманістичних і просунутих проти відсталих ретроградів, на боротьбу нормального світу проти спотвореного, світу, де захищаються права людей, проти світу, де панує беззаконня.

Із мінусів: сюжетна схема дещо шаблонна, як і персонажі. Так, ми вже мільйон разів бачили тандем “правильного” і “неправильного” копа і просування ідеї про те, що беззаконня неможливо перемогти законними методами, іноді його можна подолати тільки вийшовши за рамки. Тим не менш, для мене особисто акторська гра та ідейна складова фільму нівелює всі його мінуси.

Цікаві цитати:

Нас учили, що сегрегація визначена Біблією. Із ненавистю не народжуються, її прививають

Південні жінки рано виходить заміж, а потім увесь час не можуть зрозуміти, як же їх угараздило

Якщо хлопці лежать у болоті, значить, вони це заслужили

Чого вартий твій батько, якщо його обскакав навіть негр?

(на руїнах спаленої негритянської церкви) Жаль, що ви не проголосували, але ви маєте на це право

- Є речі, заради яких можна віддати життя. - Можна звірствувати і вбивати задля тих самих речей. Читати далі