Повстання штатів (2024)

Арсен Гребенюк 1 червня 2024, 23:30

Фільм "Повстання штатів" багато хто чекали, але низько-посередні оцінки глядачів невдовзі після прем'єри насторожили. Історія про США, розділені громадянською війною, насправді не про війну, природу сепаратизму чи окрему людину у вирі подій. Вона про групу журналістів, які прямують до обложеного Вашингтона з метою взяти інтерв'ю у президента. І головна героїня Джессі постає з проблемою втрати нормальних реакцій на споглядання насильства. Вона черствіє, перестає відчувати огиду і страх.
Конфлікт описано дуже примітивно. Є президент, що засидівся на третьому терміні, та "західні сили" з групу штатів, які ведуть війська до столиці. Хто за що воює майже не пояснено. Просто треба прийняти, що повстанці традиційно добрі, а одноосібні керівники погані.
Дорогою до Вашингтона Джессі з колегами зустрічає деяких колоритних персонажів. Як власницю крамниці, що "внє палітікі", сумнівних правоохоронців-добровольців, які влаштували катівню для мародерів, або ... ополченців, яким усе одно кого застрелити. Проте, жодного аналізу цих персонажів не дано.
Фільм, я б сказав, про два явища. Про особисту дегуманізацію в час війни, вирощення такої броні від чужого болю, щоб зберегтися самому. І про те, що таку броню більшості людей вирощувати не треба, бо вона й так перед нами - це скло наших моніторів і смартфонів. Війна на екрані стала видовищем, солдати - акторами, - журналісти - операторами, а руїни та трупи - декораціями. Втім, тема медіа замало показана чи обміркована в "Повстанні штатів". Декорації та статисти перетягнули хронометраж на себе. Читати далі