Шедевр - Рецензія до фільму «Одіссея» / The Odyssey

Фільм просто шикарний. Уявіть як складно зняти такий фільм, враховуючи історичність, авторитет класики, масштаб подій, глибину смислів.
Найкраще знімає історичні фільми метр Ріддлі Скотт. Але Нолан зняв не гірше.
В кінокартині є і мудрість, і філософія, але в міру, а не так претензійно, як це колись робили режисери арт-хаусу.
Нолан поєднує роздуми про долю людини з казковими розважальними сюжетними лініями. Точно так як це робив і Гомер...
Приємно, що фільм перевершив мої очікування.
Чорна Єлена... Жаль, що такий хід спав Нолану на думку, але я зрозуміла цей хід як сувору правду життя, що відрізняється від міфу і епосу. Війна почалася за контроль над торговими шляхами, як каже Одіссей. А "помста за розбите серце" - всього лише гарний привід. І війна за вигоду, і Єлена страхолюдна. Все як у житті, говорять одне, в насправді все по-іншому.
Костюми шикарні. Реалістично історичні, з достовірно деталізовані, звісно ж брудні й подекуди пошарпані. Це вам не історичні пеплуми 60-70-х з макіяжем на обличчі Клеопатри і зачіскою, що нагадує якраз 60-ті. ))) Тепер таке прикрашання історії сприймається карикатурно.
І Нолан йде в ногу з часом, картинка реалістична, або ж прагне до цього. Цікаво дивитися на одяг, речі, і розуміти, що десь так все і виглядало насправді в часи Одіссея. Трохи сучасніший підхід до візуалу, ніж у безперечно теж чудовій знаковій "Трої".
Фільм підходить для перегляду і школярам. Він серйозний, справжній.
Звісно ж, насправді зрозуміти мотиви і смисли тих далеких дивних часів нам не дано, але переосмислення класики вийшло актуальним.
"Загибель бронзової доби", це ж про сучасний поступовий занепад Європи і США, де Єлени вже чорношкірі, а прекрасні міста таке відчуття, що скоро будуть палати у вогні, коли українці не зможуть їх більше закривати собою.. І розгублений Одіссей (і Нолан) спостерігає цю пожежу відсторонено, з відчуттям трагедії, це ж "горить і його дім", тобто його душа... Похмурі кольори декадансу у кадрі, якщо порівняти з сонячною "Троєю".
Інші часи.
І все таки Одіссей не скиглить. І удача, і дух пригод, і активність, і перемога, все це властиво Одісею, типовому американському характеру.
Відчуваю вдячність режисерові за те, що не примусив страждати від фальшу, морщитися, нудьгувати чи казати "не вірю", а зняв якісне і живе кіно. Отримала справжнє задоволення від перегляду.
Це високий рівень, це чисте мистецтво.