Самогубці: Історія кохання (2006) – це інді-фільм, знятий маловідомим режисером Гороном Дукічем за мотивами оповідання ізраїльського письменника Етгара Керета.
Ця чорна комедія досліджує такі глибокі теми, як екзистенціалізм, сенс життя, потойбічне існування, самогубство та депресія. Унікальна концепція потойбічного світу для самогубців показана через деталі, що роблять його похмурим дзеркалом нашої реальності. Наприклад, люди не можуть посміхатися, навколо все сіре та занедбане, будівлі з розбитими вікнами, не ростуть квіти тощо. Ця реальність передає ідею, що втеча від життєвих труднощів через смерть не приносить полегшення, а лише продовжує страждання в іншій, ще гіршій формі.
Хоча на початку фільм може здатися жорстким і цинічним, насправді це антисамогубне кіно. Світ, у якому опиняються герої, підкреслює думку, що самогубство не є виходом, і герої продовжують боротися з тими самими проблемами, що й за життя. Деякі символічні деталі, такі як чорна діра під сидінням автомобіля ... головних героїв, посилюють цю думку. Все, що потрапляє туди, безслідно зникає, що символізує втрати та незворотність певних дій у житті.
Початкова сцена, де головний герой наводить лад у квартирі перед своїм самогубством, може бути метафорою його спроби навести порядок у житті перед вирішальним моментом. Це відображає внутрішній хаос, який він намагається контролювати через зовнішні дії. Останнє, що він бачить перед смертю – це грудка пилу, яка може символізувати неможливість досягти ідеального порядку. Це підкреслює незадоволення собою навіть у момент смерті й натякає, що не варто зациклюватися на дрібницях у житті.
У головній ролі виступає чудова акторка Шеннін Соссамон, відома своїми роботами у фільмах "Пожирач гріхів" (2003) та "40 днів і 40 ночей" (2002). Вона чудово втілила образ героїні, як і інші актори, що гармонійно доповнюють цей незвичний світ. Темп фільму неспішний, похмурий, але у фіналі глядачі отримають голлівудську розв'язку, що, ймовірно, пояснює високі оцінки серед аудиторії.
Мінуси фільму – це наявність персонажа росіянина і цілої російської сім'ї. За сюжетом, цей персонаж був учасником рок-гурту, і коли вони вмикають його пісню в авто, грає американський гурт Gogol Bordello (соліст якого – українець). Ба більше, у самій пісні є кілька українських слів. Така деталь, хоча й незначна, може викликати дискомфорт, враховуючи контекст і сприйняття.
Попередження: рецензія містить спойлери
Мені сподобалась ідея (те що головному герою треба вбити антагоністів, щоб повернути кохану), саундтрек тут хороший та антагоніст інтригує. Це все з плюсів. Першу половину фільму можна було скоротити в два рази і нічого б не змінилось, так як закохана парочка весь час цілуються та бухають, а потім, після їх смерті, протагоніст ходить туда-сюда як амеба. Плюс як можна співчувати двом наркошам, про яких за велику кількість екранного часу ми нічого не дізнались. В оригіналі ти співпереживаєш, бо головний герой робить добро крім того, що він стає вбивцею. + його та його кохану вбивають по факту ні за що.
Головна двіжуха починається лише в третьому акті, це все що тут хоч якось цікаво дивитись. Так що сценарій повне гімно (в оригінальному фільмі сценарій хоч і клішований, але структурно правильно та добре прописаний). Через що фільм сам по собі нудний.
Задум фільму досить цікавий – початок і розвиток інтригує, розвиток подій теж, але завершення... Фільм інколи навіть тримає у напрузі і досить цікаво дивитись, а що ж буде далі. Цікаво до моменту кидання тіл у повітря та зламаних ший. Інколи дратує зйомка в стилі аматорської камери, затягнуті темні сцені і постійне повторювання головного героя "все буде гаразд, все буде ок", коли навколо вже все посипалось до дідька. Дослівно.
Загалом 6/10. Очікував від фільму меншого, отримав більше.
По постановці, режисурі та сюжетно чисто продукт свого часу, який увібрав в себе всі елементи фільмів 90-х. Картина не погана, не дратує, але нічим мене не вражає (сценарій клішований (ну ви послухайте ці діалоги, ну камон), а візуально - таке бачила вже в багатьох інших фільмах).
Глянула чисто щоб зрівняти з ремейком.
Творці фільму впевнено використовують широко розповсюджені кліше американських жахастиків, які до цього були вже тисячу разів використані у інших творах. І найголовніше, що бюджет цього фільму всього лиш 1 мільйон американських доларів. 1 мільйон, Карл... Бюджет містить: прокат велосипедів, показ соковитої дупці, прокат заміського палацу, дві камери GoPro, годину в гарячих джерелах, мисливський лук, багато червоної фарби, і звісно, зарплата акторам.
Сюжет фільму обертається навколо інцесту та поїдання людської плоті. Звучить жахливо, але реалізація цих речей у фільмі подекуди виглядає якось недолуго.
Загалом 4/10. Плюс за гру деяких акторів.
Не поганий фільм не дивлячись на рейтинг. Перша половина прям жорстка сімейна драма, де ти розумієш чому так, але все одно максимально засуджуєш. А коли вводять демонічну хрінь, то вона якось не так природньо виглядає в фільмі як повинно бути, хоч і зрозуміло нашо це вводять (думаю діло не в досить вмілій режисурі, так як деякі рішення впродовж фільму були дивними). Проте інтрига добре витримана і персонажі добре пропрацьовані.
Я навіть на бал би більше оцінку поставила, але третій акт в'яленький був.
Висновок: моліться два рази на день і ніякий демон вас не вкусить.
Фільм починається з багатьох кліше американських фільмів жахів – безтурботні друзі-студенти, качок-регбіст, красуня блондинка, незаймана дівчина, яка не розлучається зі своїми книгами, придуркуватий друг-наркоман, і якийсь знавець латини збираються за місто в покинуту хижу. Далі ви приблизно можете уявити хід сюжету.
Так, тут є і зомбі і монстри, і навіть якийсь древній кривавий культ. Проте, не все так просто. Культ виявляється високотехнологічною організацією, а друзів не так просто і повбивати.
Наприкінці фільму починається повний треш, який чимось нагадує жорстокішу версію "Персонажа" 2020 року.
Я би навіть сказав, що це фільм жахів і одночасно технологічна антиутопія.
Загалом 6/10.
Можу з впевненістю сказати, що це найкраща робота Бертона за останні 10 років. Є речі які працюють краще ніж в першій частині (наприклад, нарешті самого Бітлджюса було досатньо багато щоб виправдати назву фільму; потойбічний світ мені сподобався більше, так як нам показали на цей раз його більше; атмосфера майже така сама як в старих фільмах режисера; більше цікавих персонажів), а є гірші (наприклад, персонаж Моніки хоч і прикольний мені, але абсолютно не впливає на сюжет). Тут половина жартів працювала на мене, половина ні. По факту мені і перша частина не дуже сподобалась, на один раз скажемо так. Тут я трохи більше кайфонула.
Перші 50% фільму було чимось важко. Навіть здавалося це "перенесенням" ідеї нових фільмів про "типового" підлітка-павука (що особисто у мене не викликає захоплень бо зображено дуже "шаблонно"). При чому, "ігри з анімацією" тому зовсім не допомагали, особливо на початку.
Так, за цей час - були певні цікаві відсилки, різні павучки, але то лише так "десь там". Окрему увагу, хіба що, можна приділити ще "спойлерному" початку. Але якось ми дійшли до взаємодії з "сектою" (хто подивиться, зрозуміє).
Далі - нам почали закручувати ідею мультивсесвіту, і не як в "фільмовій" кіновселенній (стрендж-павук-мураха), а певним чином "грунтовніше" (не Локі. проте десь близько). Проте навіть тут відчувалося що щось не так, надто все "просто" і "райдужно". На фоні цього - ГГ, разом з усіма "декораціями" навколо почав швидко рости. Деякі з павуків (когось ми добре знаємо) в тому допомо ... гли, хоча і методи ті... І якось так фільм і завершився, не вірилось на кінець що то уже тривало 2,5 годин. Фіналу ніякого, все дуже обірвано (як той загублений Старк свого часу).
Цей фільм не на стільки про героїв чи злодіїв, як усе що (так чи інакше) нам показували Марвел в супергероїці до того. Тут більше про певну "систему" і окремого "персонажа" в ній. Про більшу багатогранність світу (як би то не звучало), та все ж про певні відносини (родина/друзі etc). Тільки у що усе це виллється, не дуже зрозуміло. А поки 7,55/110
Напочатку фільм йшов майже ідентично з оригіналом (розбіжності були мінімальні), зберігаючи головну ідею. Потім почали поступово викривати інтригу, яка була у попередника (і я така: ну окей, нехай буде). Але в третьому акті все пішло по одному місці і фільм перетворився на типовий американський жахастик, зате з хепіендом, а герої то, в принципі, навіть не змінились як особистості (не виросли над собою). Тут треба було або зберігати ідею оригінального фільму до кінця, або переписати персонажів в кінці.
Оригінал також був далеко не ідеальним, але з хорошою ідеєю та посилом, якого притримався до кінця.
Стрічка Late Night with the Devil є цікавим експериментом у жанрі жахів, який заслуговує на увагу через свою оригінальність і майстерно створену атмосферу. І хоча мої сподівання були трохи перебільшеними все ж не можна не констатувати що формат ток шоу в стилі 80-х це щось новеньке. Ніч з дияволом (2024) це психологічний трилер з замішаний на окультизмі і скептицизмі до диявольских проявів з іншого боку.
Найбільше сподобалася перша половина фільму вона більш інтригуюча, а особливо моменти з першим ясновидцем. Там є напруга і тривожність яка буквально передається через екран. І всі глядачі ще вагаються обираючи сторону віри чи недовіри до паранормальних явищ.
Коли з'являється в кадрі дівчина за сюжетом одержима демоном спочатку все добре. Її погляд в камери це щось! Гарний прийом, який тримає в тонусі і знову ж таки змушує сумніватися чи то психічно хвора людина чи є інша більш темна причина. Нагнітати атмофсеру вдається рівно до того моменту коли стається перший контакт з ... демоном. Сцена абсолютно стереотипна і передбачувана, нічим не відрізняється від сотень подібних фільмів про екзорцизм і одержимість. Зміна голосу, моторошне обличчя, брудні слова. Ось тут пішло перше розчарування яке в подальшому посилилось і апогей був у фіналі. Я не розумію чому автори обрали саме такий стиль прояву надприродної сутності - але це виглядало не страшно, а більше чудернацько.
Після титрів залишаються питання щодо того, як автори намагалися пов'язати сюжетну лінію з дружиною головного героя із подіями фільму. Хоча це додає певної емоційної глибини персонажу. Мені здається що спроба зробити її центральною частиною сюжету виглядала дещо штучною і не завжди переконливою. Імовірно, розширення історії "Високих сосен" було б більш ефективним способом розкрити внутрішні конфлікти головного героя, ніж акцентування на його почутті провини за смерть дружини, що дещо розфокусувало загальну напругу фільму
Після перегляду маю змішані відчуття, оцінка ближче до 6/10 але якщо розглядати фільм саме як експеримент в жанрі і бажання привенсті щось своє, щось нове то він заслуговує на тверду 7/10.
"Павук хоче двох речей — їсти і вбивати."
12-річна дівчинка-бунтарка, крадучись по вентиляційній шахті затишного, але старого будинку в Брукліні, пробирається до квартири сусідки, де знаходить маленького павучка і забирає його до себе в кімнату. Комфортні умови для нового знайомого гарантовані — простора банка і необмежена кількість тарганів, що кишать у будинку, як смачна закуска. Так починається цей якісно і з душею знятий фільм жахів. Чудовий приклад того, як малобюджетне кіно може бути захоплюючим і цікавим.
Стрічка не провисає ані на хвилину, сюжет доволі динамічний. Найбільше мені сподобався каст — актори відпрацьовують кожен витрачений цент, всі на своєму місці. Приємно дивитися і вірити, що так, у цієї сім'ї є свої проблеми, але вона - жива. Ось він — справжній винищувач тарганів, а замкнутий азіат досліджує риб. Драматичні моменти теж передані майстерно.
Окремо хочу відзначити молоду акторку Алілу Браун яка виконала головну роль. Ви мабуть будете сильн ... о здивовані, але це вона зіграла молоду Фуріозу в фільмі "Фуріоза: Шалений Макс. Сага (2024)". І на мою думку її роль там була яскравіше ніж у самої Ані.
Операторська робота, технічна частина, звук — майже бездоганні. Реквізит, кімнати, меблі, наповнення — достовірні, пророблені на совість. Дрібниці, але це важливо. Ось кімната двох бабусь із нафталіном, а ось молода сім’я, де у кожного свій куточок і особистий простір для роботи.
Павук намальований якісно, за це відповідає студія спецефектів Weta, яка, між іншим, працювала над "Володарем перснів" та "Хоббітом". Мабуть, значна частина бюджету пішла сюди. Тож червоніти за австралійців не доводиться — павук виконаний класно.
А ще фільму в деяких місцях вдається здивувати несподіваними подіями, які змушують розплющити очі й сказати: "Вау, круто, це було до біса прикольно, дайте ще!"
Основний недолік фільму — це те, що він не зміг визначитися, чи то він жахастик, чи комедія жахів, чи сімейна мелодрама. В останній третині фільму ми ловимо вайби "Сам удома" — це виглядає трохи по-дитячому, хоча фільм має дорослий рейтинг R. Дуже багато часу приділяється сімейним відносинам між дівчинкою і вітчимом. На кшталт: "Ти мене любиш чи не любиш? Ні, не люблю. А, ой, все, тепер люблю." Хоча сам батько ще той підкаблучник, і його просто шкода — повісили багато обов'язків, поки дружина робить кар'єру в сусідній кімнаті. Але в усіх негараздах чомусь винять батька — "Тобі треба звернутися за допомогою до спеціаліста." Бам! Спеціаліст по сімейних справах вже в хаті. Відчиняй решітку вентиляції — павук-мізкоправ вже йде, і, до речі, жодного цента за послуги не візьме.
Висновок: це гарний фільм з чудовими акторами, майстерно знятий за невеликі кошти в Австралії, він займає почесне місце серед інших фільмів про павуків. Так, він передбачуваний і має перебір із сімейною драмою, але чудовий розважальний кіновечір для любителів жахів вам гарантований.
P.S. Є дві сцени після титрів. Одна одразу, одна під кінець. Класні титри в ретро-стилі і кайфова пісня Accentuate the Positive by Johnny Mercer залишають приємний післясмак.
Приємного перегляду!
Ця версія позиціонує себе як документальний в художньому стилі, тому пасажири тут як «ширма». А ось постановка та технічні елементи тут хороші. Добре показане зіткнення, хаос, паніка, поступове занурення, робота екіпажу… Кемерон не маленьку кількість сцен собі «запозичів».
Тут добре прописані персонажі тому з їхньою драмою все добре. Проте фільм не відчувається як фільм катастрофа, бо все йшло надто рівно після зіткнення, немає паніки, хаоса, усі члени екіпажу та пасажири діють згідно наказів капітана. Остання сцена хороша, хоч виглядає театрально.
Очікував від фільму набагато більшого, ну хоча б якоїсь динаміки. Але тут кліше на кліше. Красуня-старшокласниця, яка спокушає, книги зі шкільної бібліотеки про демонів, струмені чорного мастила з горлянки, якийсь культ, шкільний бал і таке інше. Під кінець фільму почав сумніватись, чи це пародія на комедії-жахастики чи просто жахастик, переповнений американськими кліше з фільмів такого роду.
На початку стрічка, звісно, інтригує, особливо після першої сцени з Меґан Фокс. Сама собою акторка виглядає, як демониця-спокусниця і на дану роль у фільму дуже підходить... Але далі сюжет скочується до банальщини і навіть краса Меґан Фокс, яка наче і сукуб, а наче просто спрагла мʼяса маньячка, не здатна виправити такий лінійний сюжет.
Цікаво переглядати фільм, знятий більше 15 років тому. Це був час до соціальних мереж, смартфонів та всюдисущого штучного інтелекту. Молодь у фільм досі спілкується через SMS. Навіть якісь нотки ностальгії є.
Але все ж 4/10.
P.S. Прочитав про неадекват ... не висловлювання Megan Fox про українських жінок. Краса є, емоційний інтелект відсутній.