The Transporter - Рецензія до фільму «Перевізник» / The Transporter

«Перевізник» = (Динаміка «Таксі») + (Стиль Джеймса Бонда) + (Хореографія боїв Гонконгу, можна помітити спадок Джекі Чана).

Британський шарм (Джейсон Стетхем).
Стетхем, який тоді був відомий лише за фільмами Гая Річі, дав фільму ту саму «британську крутість», сувору дисципліну та костюм, що нагадував Бонда, але без зайвого аристократизму.

Французька естетика.
Локації на Лазуровому березі (Ніцца, Канни) додали картинці дорогого європейського стилю, який дуже любить американська аудиторія.

Гонконзький екшн.
Це був головний «секретний інгредієнт». Режисером призначили Корі Юеня — легенду бойового кіно Гонконгу. Саме тому бійки там такі винахідливі, швидкі й акробатичні.

Бонд - це державний службовець, який використовує гаджети та класичний бокс користуючись правилом воятувати світ.

Френк Мартін - це найманець-фрілансер, який володіє східними бойовими мистествами та користується тим що під руку попаде. Правило - ніколи не змінювати умови угоди.

Фактично, «Перевізник» — це Бонд, з якого зняли політичні зобов'язання і навчили битися, як Джекі Чана.

Крутий водій + стильне авто + швидкість «Таксі» та перекласти мовою, зрозумілою всьому світу.

«Таксі» це чисто французька комедія з шаленими перегонами. Фільм став мегахітом і подвоїв його з виходом «Таксі 2», але він був суто французьким (гумор, локальний контекст). Герой був водієм-хуліганом, а не супергероєм. Ідея «Перевізника» з'явилася як спроба взяти формулу «Таксі».

Заміна гумору на стиль. Якщо в «Таксі» Даніель постійно жартував, то Френк Мартін — це «людина-правило». Мовчазний, дисциплінований, у чорному костюмі. Це робило його схожим на професійного кілера або агента. Замість французького актора треба взяти британця. Британець у смокінгу — це міжнародний символ Бонда (агента 007). Стетхем зі своєю зовнішністю «охоронця» ідеално підійшов на роль професіонала, який не боїться забруднити руки.

Від «Таксі» перейшла концепція, що автомобіль — це повноцінний персонаж. Але якщо в «Таксі» це був тюнінгований Peugeot, то в «Перевізнику» — солідний німецький автопром (BMW 7-ї серії), щоб підкреслити статус і серйозність. Фільм знімали в Європі, але англійською мовою. Це дозволило продати європейську атмосферу Голлівуду.

Був ще один стратегічний хід для того, щоб фільм сприйняли не тільки на Заході, а й на азійському ринку.

Цією актрисою була Шу Ці (Shu Qi) — на той момент уже велика зірка в Гонконзі та Тайвані.
У 2002 році Голлівуд був буквально одержимий східною естетикою (після успіху двох оскароносців «Матриці» та гонконзького «Тигр підкрадається, дракон ховається»). Додавання відомої азійської акторки автоматично робило фільм «своїм» для глядачів у Китаї, Тайвані, Японії та Кореї.

Френк Мартін — персонаж дуже «сухий», холодний і дисциплінований. Персонаж Шу Ці (Лай) додав сюжету емоційності та вразливості, що розбавило нескінченні бійки та погоні.
Команда з Гонконгу: Оскільки постановником боїв і співрежисером був Корі Юень (легенда гонконзького кіно), йому було набагато простіше працювати з актрисою, яка розуміла специфіку «східного» кадру та темп зйомок екшн-сцен.
Цікавий нюанс її ролі: Шу Ці на момент зйомок майже не розмовляла англійською. Їй доводилося зазубрювати репліки на слух. Але для фільму це було навіть «на руку»: її акцент і певна розгубленість додавали образу екзотичності та загадковості, що ідеально вписувалося в концепцію «міжнародного бойовика».

У підсумку ми отримали справжній глобальний коктейль.
Продюсерство і географія: Франція.
Головний герой: Британець (Джейсон Стетхем).
Головна героїня: Китаянка, гонконзько-тайванська актриса (Шу Ці).
Режисер боїв: Гонконжець (Корі Юень).
Стиль: Американський блокбастер.
Авто: німецьке
Кожен регіон світу бачив у фільмі щось «своє».

Друга частина 6/10. З одного боку, другий фільм має хорошу хореографію боїв, але з іншого боку, є речі, які зіпсували фільм. Незрозумілі польоти автомобілів. Та що це взагалі таке? Чому жінка-вбивця бігає в нижній білизні? Стрибки з Ламборґіні на шасі літака. Ці моменти нагадали мені «Форсаж» з Віном Дізелем. Хоча цей фільм вийшов до того, як такі речі з'явилися в «Форсажі». Антагоніст ввів собі літр антидоту через крапельницю...

Третя частина 3/10. Е-е-ем... навіщо антагоністам було наймати перевізника? Щоб він довіз заручницю до місця, куди вони самі прибули? Іншими словами, вони викрали її, щоб перевізник довіз її до місця, куди антагоністи приїхали її забрати. Вони могли просто сісти з нею в мікроавтобус і поїхати. Навіщо їм було кудись їхати або кудись її везти? Якщо метою було взяти її в заручники, вони могли б просто надіслати фото або відео, і на тому б все закінчилося. Хіба не в цьому суть захоплення заручників? Перший фільм — це свого роду перлина стилів, але потім щось пішло не так.