Мачо в іншій реальності. Французький погляд - Рецензія до фільму «I Am Not an Easy Man»

Десь читала, що багато успішних голлівудських фільмів - це ремейки. Ось, наприклад, фільм «Спочатку дами» (відомий також за назвою «Леді вперед» / Ladies First) є ремейком французької комедії «Я не проста людина» (оригінальна назва — Je ne suis pas un homme facile) 2018 року. Французи більше зосередились на коханні та сім'ї, а не на підлеглих та начальниках. Отже, рекомендую подивитись і цей фільм.

Комедія «I Am Not an Easy Man» (оригінальна назва Je ne suis pas un homme facile, 2018) починається як легка фантастична історія, а закінчується несподівано серйозною розмовою про гендерність та упередження, романтика стає сатирою, та все ж залишається доброю, притаманною саме французькому кіно. Режисерка Елеонор Пурріа пропонує простий, але дотепний експеримент: що буде, якщо самовпевнений сексист потрапить у світ, де жінки керують усім, а чоловіки опиняться на їхньому місці? Це досить смішний жіночий погляд.. Гумор фільму працює саме тому, що він не будується на дешевих жартівливих перевдяганнях. Найсмішніше тут — абсолютна серйозність персонажів. Коли чоловік з дитиною на кухні, а дружина з дочкою дивляться футбол, або жінки розвалюються в кріслах та свистять услід чоловікам, або пояснюють, що «чоловіки занадто емоційні для керівних посад», сміятися хочеться голосно. Та через кілька секунд приходить незручне усвідомлення: багато цих реплік ми вже чули в реальному житті — тільки навпаки.

Головний герой Дем'єн — людина, яка щиро вважає себе чарівним, хоча насправді поводиться так, ніби слово «рівноправність» — це нова модель пральної машини. Після нещасного випадку він потрапляє до альтернативної реальності, де правила гри змінилися. Тепер саме чоловіки стають об'єктами недоречних компліментів, оцінювальних поглядів і поблажливого ставлення. Венсан Ельбаз чудово показує шлях героя від самозакоханого красеня до людини, яка вперше в житті починає дивитися на світ очима інших людей. Його розгубленість виглядає настільки природно, що іноді хочеться сказати: «Ласкаво просимо в нашу жіночу реальність, друже».
Дем'єн закохується в Александру саме тоді, коли його звичний набір «мачо-прийомів» раптом перестає працювати. Виявляється, харизма без поваги коштує небагато, а красиві слова не рятують, якщо не вмієш слухати. Кохання стає для нього найскладнішим і водночас найефективнішим курсом із людяності.

Стрічка не перетворюється на лекцію про фемінізм, режисерка втримала рівновагу, вона ніби показує реальність в дзеркалі, яке перевертає все догори дригом. Звісно, світ у фільмі навмисно перебільшений, але саме ця карикатурність допомагає побачити знайомі стереотипи під новим кутом.

«Я не проста людина» — це комедія, після якої можна одночасно сміятися, ніяковіти й сперечатися. Вона не пропонує простих відповідей і не намагається когось повчати. Вона показує стереотипи та упередження нашого світу.