«Печера Золотої троянди 3» («Fantaghirò-3» («La Gr - Рецензія до фільму «Печера Золотої троянди 3» / The Cave of the Golden Rose 3

«Печера Золотої троянди 3🦅🍄🥔🥕💗» («Fantaghirò-3» («La Grotta della Rosa d’Oro 3») (1993)) — третя частина відомої італійської казкової телесаґи, яку Студія «1+1» транслювала в кінці Березня 1998-го року й на початку Квітня 1998-го року (Моя 11-та кляса).
Інтонаційна зав’язка у мальовничо-водоймо-лісо-болотисто-туманно-вогненно-магічному місці з легко-ударно-велично-невідомо-таємничо-наступальною мелодією🦇🎻🎺🎶🔵🟣 знаменувала зовсім иншу красиву атмосферну історію. І це дійсно так.
Почну трохи здалеку. За Моїм особистим сприйняттям, левову частку неповторної магії-аври Першої частини створював чотириформово-двохарактерно-одноосібний образ Білої Чаклунки, Білого Лицаря, Білої Гуски та Білої Миші у бездоганному виконанні Анжели Моліни (Ángela Molina). Зі зміною актриси — у Другій частині Катаріна Колайова (Katarina Kolajova) бездоганно втілила двоформово-однохарактерно-одноосібний образ Білої Чаклунки та Білої Гуски, тим самим відтворивши майже всю оту любу Мені затишно-пригодницьку казковість Першої частини. Зі зникненням персонажу Білої Чаклунки в Третій частині (ця жалюгідна згадка, що Вона без магічної сили подалася жити до Села — непрощене знущання з Цієї Героїні) — зникла майже вся ця світла енерґетика.
Зате, глибокий сум-задумливість, невимовна туга-біль-самотність, уміння говорити думками, холодні-спокійні-жорстокі розрахунки-дії, незриме насіння раніше невідомого гарячого почуття, що швидко дало міцні-здорові паростки, та цілковите моральне переродження Тарабаса (Якого блискуче зіграв Ніколас Роджерс — Nicholas Rogers) з Його шедевральною вищезгаданою музичною темою🦇🎻🎺🎶🔵🟣 цілком заповнили порожнечу, яку створила відсутність Білої Чаклунки, й надали Третій частині густої-в’язкої-мряко-туманної-темно-фіолетово-сизо-зеленої барви. Принагідно додам, що гостро-витончено-візуально-правильний образ Тарабаса з Його пронизливим поглядом і злими-й-добрими східними рисами ідеально-контрастно зливається з білосніжною-плавною слов’янською вродою-стриманістю Білої Чаклунки з Другої частини. Хоча Тарабас ніколи не пересікався з Білою Чаклункою, але саме Вони Обоє поповнили Мій список найкрасивіших кінопар🦢💖🦅 (Я навіть на Їхню честь на початку 2000-х купив дуже красиві горнятка у формі Лебідки (щоправда, чорної, бо білої не було) й Орла).
Я був невимовно щасливим знову побачити-відчути свіжо-прозоро-прохолодно-сонячну Осінньо-Весняну🍂🍃 Лісо-Річкову🌳☀️🏞️🌲 атмосферу красуні Королеви ельфів (Анна Ґейслерова — Anna Geislerová) та Її підлеглих і володінь — се був один із двох прихистків для відносного спокою та Душі. До Королеви ельфів іще повернуся в наступному спогаді-рецензії…
Душу зігрівала поява Кетрін (Барбора Кодєтова — Barbora Kodetová) і Кароліни (Катержина Брожова — Kateřina Brožová) в Замку🏰, що, незважаючи на горе та загрозу, у своїй єдності було другим невеличким острівцем затишку й безпеки. Шкода, що Король (Маріо Адорф — Mario Adorf), Івальдо (Томас Валік — Tomás Valík) і Катальдо (Стефано Даванцаті — Stefano Davanzati) назавжди візуально вибули з цієї Казки☹️☹️☹️
Радий вітати повернення Чорної Королеви (Бріджит Нільсен — Brigitte Nielsen, Яка фактично стала Чорною Чаклункою, бо й не згадувала про свої володіння і Чорний замок) у Її неповторному комічно-пародійно-іронічному образі та у значно кращому вбранні. Приємний відгомін Минулого своєю появою вкрапленнями створювали Дівчинка-Грім (Ленка Кубалкова — Lenca Kubálková), Хлопчик-Блискавка (Якуб Зденек — Jakub Zdeněk), кінь Золотогривий і Вертайкамінь (саме так було в озвученні-трансляції Студії «1+1»). Я такий вдячний Чорній Королеві за Її знущально-саркастично-в’їдливо-правдиві слова на адресу Фантаґаро, що Вона, начебто, мала намір заміж вийти, але знову морочить усім голову та чи бува не має наміру зробити Її (Чорну Чаклунку) весільною дружкою😆🤣😂
Ми знову підходимо до болючої теми — голослівного кохання з гаслами-обіцянками між Ромуальдо й Фантаґаро, Які досі чомусь не одружилися… Ромуальдо (в дуже гарному вбранні, особливо цей середньовічно-рицарський кольчужний койф) знову дорікнув Фантаґаро й було навіщо — саме ця Її нав’язлива непосидючість призвела до трагедії😭😭😭 і Ромуальдо з головного героя перетворився на сюжетне вкраплення😭😭😭
Його місце гідно-велично-красиво зайняв Тарабас, Який також спершу в Моїй уяві (вночи в Лісі на конях, а потім біля вогнища🌲🌑🔥🌳) візуально був гармонійною парою Фантаґаро. Я гадав, що нарешті Фантаґаро зустріла гідного Своїй волелюбно-вольовій-безстрашній сутності Чоловіка. Річ у тому, що цей неймовірно красивий в’язко-нічно-густо-туманний «інтим» (найгарніша сцена Третьої частини) розтягнулася між 5-ю і 6-ю серіями (які транслювалися по Неділях) і Я-Одинадцятиклясник удома та в Школі впродовж тижня реґулярно думав-згадував-уявляв-проєктував як усе це буде. Очікування виправдались частково, бо як тільки побачив настільки Тарабас є слабкодухим, порівняно з Фантаґаро — Я із сумом зрозумів, що добрий Тарабас повторить долю Ромуальдо. Тому одразу ж уявно возз’єднав доброго Тарабаса з Білою Чаклункою з Другої частини🦢💖🦅 Гарна ідея використати клясичний варіянт із рятівним поцілунком і перетворити його на Неможливий поцілунок💗
Єдиним справжнім, чистим, стійким і непорушним магічним злом у Третій частині була Кселесія (схиляю голову перед талантом Урсули Андресс — Ursula Andress). Варто додати, що Я неодноразово відчув і побачив у Її діях та словах глибоку материнську любов і переживання. Тому геть не розумів, чому цього ніколи не помічав Тарабас! Попри сказане, Я навіть через екран Телевізора боявся саме Кселесії — відчував Її загрозливу непохитність знищити все і всіх, вбачаючи в них будь-яку небезпеку чи непослух. Сподобалися Почвари, Які викрали Есмеральду для Кселесії. Гноми-гриби🍄, гноми-морквини🥕 та гноми-картоплини🥔 справили частково хороше і частково кровожерливе враження…
Я побачив сюжетну подібність між природою війська Чорної Королеви і Тарабаса.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗
Далі буде…

«Печера Золотої троянди 3» («Fantaghirò-3» («La Grotta della Rosa d’Oro 3») (1993))