Космос без радості - Рецензія до фільму «Покоління Вояджер» / Voyagers

Фантастичні фільми 70-80х років минулого століття були надзвичайно романтичними, захоплювали і надихали. Людство тільки-тільки почало відправляти космічні ракети і кораблі, романтичний і щасливий початок.
Але не так сталося як гадалося. Наука буксує. Польоти надто дорогі і не дуже й потрібні з практичної точки зору. Людина не пристосована до життя в умовах поза Землею, космонавти гублять собі здоров'я.
І ось фільм про космос, але насправді новий "Повелитель мух" у замкненому просторі коридорів космічного корабля.
Група підлітків, відірваних від соціуму, залишених напризволяще, як вона самоорганізується? Який порядок утворить, чи виживе і яким чином?
Тема цікава і у деякій мірі висвітлена.
Радує гра молодих акторів, харизматичних, яскравих.
Фільм легкий, він не псує настрій, не тривожить і підійде для спокійного перегляду у п'ятницю ввечері, коли не до загальнолюдських цінностей, а просто треба відпочити.
Проте фільм не захоплює, він посередній, хоча і непоганий.
До цього твору у мене є кілька питань.
Перше. Шедевру не буде, якщо придурюватися. Не треба робити вигляд, що через 50 років, коли відбувається дія фільму, немає психологів, які готують космонавтів. Вони вже є! І психолог би гомерично реготав над ідеєю виховувати дітей поза сім'єю, і давати синій компот (видимо звичайний бром), щоб "придушувати агресію". Це жах з точки зору психології. І ці дикі припущення лягли в основу сюжету! Ну зачєм?
Хотіли створити розважальне кіно, ну добре. Але могла б бути справді сильна стрічка, актори ж класно грають! Серйозний підхід до теми, сильний сценарій прямо просяться.
А так...
І коли нарешті космічні кораблі зсередини перестануть показувати як лікарню+цех?
Ясно ж, що інтер'єри цих лайнерів майбутнього будуть шикарними, і не гіршими ніж найкращі наші інтер'єри і оранжереї. І мабуть дизайнери майбутнього будуть стилізувати їх і під минуле, наприклад під 2024 рік. Не дурніші за нас будуть щодо стилю, краси і зручностей.
А тут білий (!) коридор, в якому двом важко розминутися, то майже всі декорації фільму.
Коротше кажучи, сідай, три. Могло бути краще.
Хоча цей фільм я дивилася із задоволенням. Мабуть через те, що він справді легкий. І ні бійки, ні вбивства дивним чином не порушують цю легкість. Від початку до кінця відчуваєш - все буде добре для цієї експедиції інфантильних "дітей нобелівських лауреатів".
Прощавай, романтика космосу, чи побачимось ще з тобою?
Привіт, проблематика зла в людській природі і закону джунглів у людських соціумах.