Документальний фільм про Кріс Еверт і Мартіну Навратілову, які десятиліттями були найсильнішими тенісистками світу й зберегли дружбу навіть попри страшну хворобу.
Колишня тусівниця має довести, що може керувати бізнесом, коли її випадково змушують очолити керування професійною баскетбольною комадою, яка належить її сім’ї.
У симпатичної дівчини Емі ніколи не було серйозних стосунків. Вона дотримується вільних поглядів і зазвичай не ходить двічі з одним хлопцем на побачення. Будучи співробітницею великого чоловічого видання, вона отримує завдання від шефа написати статтю про спортивного лікаря Ароні. Емі і не розраховувала, що ця ділова зустріч змінить її життя.
Це американське спортивне ранкове шоу на ESPN, яке вели Майк Ґрінберґ і Майк Ґолік.
Формат включав: обговорення спортивних новин, аналітику матчів, інтерв’ю зі спортсменами, прогнози й дискусії.
Пітер — типовий невдаха, йому одинаково не щастить як в особистому житті, так і в професійній галузі. Якимось дивом горе-спортсмену, чиє прізвище знаходиться в самому кінці світового тенісного рейтингу, вдається стати участником престижного вімблдонского турніру. Там він і зустрічає Лізі — зірку американського тенісу, в яку дуже закохується. Натхнений знайденим коханням і власною майстерністтю на корті, Пітер все вище піднімається турнірними сходами. Ще трохи, і мрія всього його життя — виграти чемпіонський кубок — ось-ось стане реальністтю, якщо, звичайно, вдача знов не підведе його…
Самотній п’ятидесятирічний Реме одного дня опиняється в лікарні. Його колишня дружина — Луїза терміново викликає з Лондона їх сина Себастьяна. Себастьян вагається: між ними давно вже немає нічого спільного, проте все ж вирішує приїхати. Після прибуття, Себастьян прагне підтримати батька і приводить до його смертного ложа веселу компанію родичів, колишніх друзів і коханок…
Wogan (Воґан) — британське телевізійне ток-шоу, представлене Террі Воґаном, що транслювалось на BBC1 з 1982 по 1992 рік. Формат був успадкований від шоу 1980 року під назвою "What's On Wogan?", яке раніше не зібрало достатньої кількості глядачів.
Як правило, трансляція відбувалась у прямому ефірі безпосередньо з лондонського телевізійного театру Бі-Бі-Сі у Шеперд Буші до 1991 року. Потім трансляцію почали вести зі телецентру Бі-Бі-Сі, а деякі випуски були записані заздалегідь, але транслювалися невідредагованими, як "живі". Згодом ефірний час цього шоу було віддано мильній опері "Ельдорадо".
Легендарне американське нічне ток-шоу, яке започаткувало унікальний стиль телевізійного гумору та сатири. Його ведучий Девід Леттерман зробив революцію в жанрі, поєднуючи іронію, абсурд, пародії та експерименти з форматами шоу.