marvin2008
модератор
Знайдено 182 результати 
Від попередніх частин залишилась лише назва, скринька і стовп з ланцюгами. Пʼята частина "Повсталого пекла" сповнена різноманітних кліше з фільмів жахів, особливо американських.
Сучасна наука не здатна відповісти на питання духовного характеру, відкидає існування душі та Бога. І ми подібні до хробаків з обмеженими способами чуття не бачимо того особливого невидимого світла, котре щомиті лине на нас, тримаючи нас при житті. Пригадалось з роману "Місто" Підмогильного: "Після того, як надприроднє заперечено, неприроднє лишилося нашою єдиною втіхою..."
Ця стрічка, як і багато інших подібних творів сучасної Західної цивілізації, є певним духовним криком сучасної людини Заходу в пошуках відповідей на запитання, на котрі сучасна наука не дає жодних відповідей.
Щодо самого сценарію стрічки - дуже дивним було, коли головний герой привів індійську дівчинку до себе в номер в готель. Якось це виглядало... дивним... На початку стрічки бракувало власне різних пояснень та більше історій з духовного світу від самої Софії. Глядач ніби сам мав домислитись, що Софія вірить у все, що пов'язане з духовним світом, а Ян - строгий раціональний науковець ... -експериментатор. Також не до кінця розкрита особистість Карен, котру зіграла чуттєва і трохи загадкова Бріт Марлінґ.
Загалом, чудова стрічка. Дуже рекомендую.
Четверта частина якісно відрізняється від трьох попередніх. Сюжет розгортається у трьох часових проміжках. Завершення дуже неочікуване.
Хоча третя частина вийшла через пʼять років після першої, спецефекти залишились на примітивному рівні. Від самого початку фільму увагу привертає головна героїня - гарненька репортер Джоуї (зіграла Terry Farrell). Вона і зі всім розбереться - і з власними переживаннями і зі злом, котре пошматувало цілий нічний клуб. У цій серії зʼявилось багато екшену.
Розсмішив момент, коли шось середнє між кухонним міксером і щелепою чужого присмокталось до голови лікаря і він почав чи то танцювати чи кайфувати. Загалом, друга частина вже так не вражає, як попередня перша, не жахає, а скоріше смішить.
Моторошний фільм. Не дивно, що в дитинстві я його не переглядав і всіляко уникав. Тим більше це категорія, яку показували після 23:00 або ж після півночі. Сучасному глядачеві, котрий звик до неймовірної компʼютерної графіки, буде трохи смішно дивитись на недолугих потвор із середини 80-х років минулого століття. Але ідея фільму цікава.
Якби я не бачив трьох попередніх фільмів, котрі вже давно стали класикою, то ця четврета частина мене би заохотила їх переглянути. Це, напевно, вся роль, яку виконали "Воскресіння". Трохи Джона Уіка, трохи, зовсім трішки Матриці, багато з фільму "Персонаж" і трохи якоїсь любовної мелодрами. Ось вам і "Матриця 4".
Фільм може зіграти лише на ностальгічних почуттях, але чогось нового не вносить у цілу серію. Тобто вся попередня війна була заради того, аби мати змогу вирощувати полуничку? Серйозно? :D
Загалом, низьку оцінку не ставлю, адже цікаво було подивитись над неприхованим висміюванням попередніх частин і що саме відбуватиметься упродовж стрічки, яка, звісно, виявилась зовсім передбачуваною. Колись я справді хвилювався, чи Нео виживе чи ні, а зараз точно знав, що виживе, куди ж він подінеться.
Звісно, упродовж перших, скажімо, трьох епізодів в мене було стійке відчуття опору всьому, що і як зображене в серіялі. Опір до вигляду кожного персонажа, до способу життя гобітів, загалом до всього, що не вписувалось у канон, створений у вже майже класичних фільмах Пітера Джексона. Але згодом мені дуже сподобалось, як показані гобіти саме у серіялі. Якщо у фільмах Джексона гобіти це англійське село 19 століття, то у серіялі вони постають більш дикішими, автентишнішими, не привʼязаними до якоїсь справжньої країни чи історичного проміжку часу. На них цікавіше дивитись і дізнаватись щось нове. Не дивно, що згодом їх так полюбив Ґандальф. Але дивно, що мудрі серед народу гобітів не здогадались, хто це насправді і додумались його використовувати лише, як тяглову силу для своїх візків. Орки, до речі, показані ближче до описів у книгах - вони більше розмовляють, ніж у фільмах Джексона, мають ієрархію і навіть якісь традиції та вірування (є сцена з ритуалом після загибелі орка). Великий плюс ... серіялу за представлення орків саме так, а не інакше. А от ельфам бракує тієї величі і загадковості, як у книгах. У серіялі вони розмовляють і поводяться, як аристократи, котрі бояться втратити владу. Якби хтось не знав, що скажімо Ґаладріель є ельфійкою, то судячи з її вмінь та поведінки у серіялі можна зробити висновок, що вона на службі у певній секретній структурі, адже її вміння битись, фехтувати та переносити надлюдські навантаження вражають. А ще вона робить такі ж трюки на конях, як запорозькі козаки. Дівчина-мрія. Але може саме так творці фільму хотіли показати перевагу ельфів над іншими расами. Образ гномів, здається, найменше відбігає від усталеного канону - це такі ж вперті, носаті гірники та майстри-ковалі, але вже без розмаху, як у попередніх екранізаціях. Вони стали більш домашніми, більш сімейними, але такими ж жадібними.
З кожною наступною серією зрозумів, що не варто взагалі порівнювати серіял з фільмом. Тому взяв перед собою книгу "Сильмариліон" і порівнював з нею кожну серію. Звісно, помістити все, що описане у цій своєрідній "біблії" світу Середземʼя, неможливо і події відбуваються фактично перед Війною Гніву та створенням перснів влади, але дух Другої Епохи тут все-таки присутній - з однієї сторони багато присутніх елементів з минулої епохи, з іншої - стійке відчуття зародження нового світу.
Проте у серіялі зʼявляється багато імен, подій, предметів, котрі можуть бути не знайомі тим, хто не читав книгу "Сильмариліон". Так, від самого початку відомо, що Саурон поганий і з ним буде найголовніша сутичка, але багато про нього не розповідається, так само, як і про Валінор, Морґота, сильмарили і різні ельфійські племена. Фактично, світ, у якому відбуваються події серіялу, є результатом боротьби за сильмарили у минулі епохи. Дуже відчувається відсутність якогось пояснення мотивації поведінки Ґаладріель, адже подорож її братів з Валінору до Белеріанду ніяк не показані.
Загалом серіял просякнутий двома антагоністичними світами - Нуменору та Сауронівсько-орківських фортець. Одразу стає зрозумілим, між ким буде головна сутичка. Нуменор - це наше Середземноморʼя, Візантійська Імперія, Саурон і орки - ну ви зрозуміли. І так, паралелі з війною Росії проти України є дуже виразними. "Пітьма не значуща", "Пітьма не дотягнеться", "Знайди світло", "Є щось більше за наші життя...", "Нове життя всепереч смерті". Хто, як не українці, сприймають такі і подібні вирази буквально, а не як казку-фентезі? І до речі, орки так само кидають у бій спочатку мобіків-зрадників, а потім приходять самі. Нуменор - це НАТО, який згодом піддався впливу ворога.
Кожна серія досить передбачувана. А вже наприкінці першого сезону відомо, що відбуватиметься у другому. Гноми воюватимуть з балроґом, Ґаладріель із Сауроном, а люди з орками. Гобіти ж у всьому допомагатимуть Ґандальфу.
Із тендецій, котрі панують у світовому кіноматографі, можна зауважити присутність образу сильної жінки та різноманіття (diversity).
Дуже сподваюсь, що колись якась поважна студія візьметься за екранізацію саме "Сильмариліону".
Цей фентезійний бойовик розповідає історію до і після першої частини (Білосніжка та мисливець) і, як на мене, є навіть цікавішим за першу частину. Тут переважає північна естетика і виглядає, що цього разу режисери ще більше відійшли від казок братів Ґрімм. Фільм аж надто американський, що, певним чином, позбавляє його певної казковості. Це все-таки більше бойовик, аніж казка. У цій частині найбільше сподобалась гра Емілі Блант, котра постійно, у будь-якій стрічці, нагадує мені Лесю Українку.
Казки братів Ґрімм похмурі та не по дитячому поважні, з багатьма загальноєвропейськими архетипами. Замки, королі та королеви, кохання, світлі та темні чари, віддані друзі, підступні вороги. І коли американці роблять фільм за мотивами європейської казки, то виникає дилема - переглядати його через призму стародавніх європейських архетипів чи як фентезі бойовик з елементами фільму жахів? Загалом фільм цікавий. Гра Шарліз Терон неперевершена.
Попередження: рецензія містить спойлери
Кожен расєянін у фільмі розмовляє англійською на рівні C1, бари в американському стилі, відсутність відповідного одягу для таких важких зимових походів, якісь легкі палатки. І якого дідька вони звинуватили українців у лавині? "Or was that a herd of Ukrainian exploding mountain goats?" В українському дубляжі "українських" чомусь оминули... І хто би взагалі пустив американців на Урал?
Тут все, як у класичному американському фільмі жахів. Сподобалась друга сцена із сексом. Ідеальні перса Джуліанни Ґуіл.
Окрім прекрасної природи, котра показана у фільмі, також сподобались сцени битв. Тут як і вампіри, так і вовки-перевертні показують всі свої здівбності. Натомість Volturi виявились не такими вже й могутніми, як представлялись раніше. Цікаве фентезі.
Весь фільм задавався питанням "а яка дитина вийшла б із перевертнем?" Ця частина трохи жахає чимось невідомим, тим, де навіть фентезі безсильне - а саме темою вагітності жінки від вампіра. Наприкінці фільму очікують трохи жахливі сцени.
Історія стрімко розвивається і ця частина, у порівнянні з двома попередніми, нарешті мені сподобалась. Вовки-перевертні остаточно завоювали мою прихильність. Вболіваю лише за них. До цього додається любовний трикутник між вампіром, перевертнем та людиною. Цікаве фентезі.