marvin2008
модератор
Знайдено 182 результати 
Фільм починається з багатьох кліше американських фільмів жахів – безтурботні друзі-студенти, качок-регбіст, красуня блондинка, незаймана дівчина, яка не розлучається зі своїми книгами, придуркуватий друг-наркоман, і якийсь знавець латини збираються за місто в покинуту хижу. Далі ви приблизно можете уявити хід сюжету.
Так, тут є і зомбі і монстри, і навіть якийсь древній кривавий культ. Проте, не все так просто. Культ виявляється високотехнологічною організацією, а друзів не так просто і повбивати.
Наприкінці фільму починається повний треш, який чимось нагадує жорстокішу версію "Персонажа" 2020 року.
Я би навіть сказав, що це фільм жахів і одночасно технологічна антиутопія.
Загалом 6/10.
Очікував від фільму набагато більшого, ну хоча б якоїсь динаміки. Але тут кліше на кліше. Красуня-старшокласниця, яка спокушає, книги зі шкільної бібліотеки про демонів, струмені чорного мастила з горлянки, якийсь культ, шкільний бал і таке інше. Під кінець фільму почав сумніватись, чи це пародія на комедії-жахастики чи просто жахастик, переповнений американськими кліше з фільмів такого роду.
На початку стрічка, звісно, інтригує, особливо після першої сцени з Меґан Фокс. Сама собою акторка виглядає, як демониця-спокусниця і на дану роль у фільму дуже підходить... Але далі сюжет скочується до банальщини і навіть краса Меґан Фокс, яка наче і сукуб, а наче просто спрагла мʼяса маньячка, не здатна виправити такий лінійний сюжет.
Цікаво переглядати фільм, знятий більше 15 років тому. Це був час до соціальних мереж, смартфонів та всюдисущого штучного інтелекту. Молодь у фільм досі спілкується через SMS. Навіть якісь нотки ностальгії є.
Але все ж 4/10.
P.S. Прочитав про неадекват ... не висловлювання Megan Fox про українських жінок. Краса є, емоційний інтелект відсутній.
Серіал про політично-економічний конфлікт між урядом Данії та самоврядуванням Ґренландії, яке намагається розширити свої повноваження. В Ґренландії відкривають родовища нафти, канадійська акціонерна компанія починає буріння свердловин, але виявляється, що компанія вже не до кінця канадійська. І тут зʼявляються росіяни, а потім і китайці...
Серіал знятий якісно і професійно, відчувається цей особливий нордичний різновид серіалів, коли глобальний розмах перетинається із домашнім затишком. Серіал на силу намагається показати сильних жінок у політиці та журналістиці і це трохи втомлює.
В серіалі є одна згадка про російську агресію в Україні і про анексію Криму. Загальна тема обертається навколо кліматичних змін, нафти в Ґренландії, культурних особливостей Ґренландії, яких не розуміють урядовці Копенгагена і власне питання незалежости Ґренландії.
Але незрозуміло, хто в серіалі є поганим, а хто добрим, інколи складається враження, що всі є добрими, що всі складають єдину картину, к ... отра веде до загального блага, але це лише данський погляд на світ...
У цьому фільмі все відбувається випадково. Аж занадто випадково. Двоє головних героїв (фін і африканець-іммігрант) опиняються в одному купе поїзда, а потім в однієї жінки з міста Оулу. Африканець боїться розповісти тій жінці про те, що відбулося в купе поїзда, а фін намагається від неї це все приховати.
Незрозуміло, чому така проблема переїхати з Фінляндії до Швеції, адже обидві країни в Шенгені. Наприкінці фільму є навіть незначна згадка про щось українське.
Задум фільму досить цікавий, інколи є моменти, які змушують хвилюватись разом з героями, але кінцівка розчарувала.
Українські журналісти справді вчинили справжній подвиг, коли залишились в Маріуполі, коли ВСІ іноземні журналісти вже були залишили місто. Без їхнього ризику та відчайдушності ми би не побачили багатьох речей, які відбувались в облозі, не мали би справжніх документальних кадрів, якими стали ці відео. Фільм фокусується на цивільній стороні облоги Маріуполя, але значно оминає військову складову. Військові тут якби в стороні і може скластися враження, що місто майже ніхто не захищав.
Західний глядач також дивуватиметься, коли послухає мешканців Маріуполя, які відверто звинувачують українську армію в обстрілах міста. І хоча автор фільму чітко пояснює, що у стані відчаю люди починають звинувачувати всіх, саме ті кадри залишили неприємний післясмак.
Фільм також чітко показує, що лише упродовж декількох днів облоги людська натура показує своє справжнє нутро, коли "добрі стають кращими, а погані ще гіршими".
Обовʼязково перегляньте цей фільм і покажіть іноземним друзям. Це ... не про Оскар, це про бажання Москви влаштовувати наступні маріуполі в Україні та Європі. І це потрібно розуміти всім.
Іван Миколайчук чудово зіграв молодого Шевченка. Навіть дивно, що такі фільми знімали в СРСР. У стрічці замало України, забагато Петербургу, замало українського народу, забагато російських імперських вельмож. Дуже цікаво було б подивитись більш сучасні стрічки про Шевченка. Коли, як не сьогодні, 9 березня, переглядати цю стрічку. Рекомендую переглянути.
Сподобався образ козаків, чи то пак одного козака у фільмі – без зайвого романтизму і широких червоних шароварів. Здається, десь так козаки і виглядали.
Сподобався музичний супровід і загальна похмура атмосфера.
Очікував меншого, отримав більше. Хочеться більше таких українських фільмів.
Смішна польська мова.
Шкода, але очікував від цього фільму набагато більше. Зважаючи на легендарну оповідь про козака-бандуриста Мамая, фільм міг би розкрити про цю постать набагато більше. Щодо сцен, то вони досить затягнуті, інколи незрозуміло що саме відбувається у тій чи іншій сцені. Окремо потрібно відзначити музичний супровід – композиції досить цікаві, але інколи створюють невідповідну какофонію. Майже повна відсутність діалогів напружує увагу і якимось дивним чином врешті виводить із рівноваги.
Загалом ідея фільму цікава. Не мати екранізації легенди про козака Мамая – не бути повноцінною нацією. Але реалізація ідеї, як на мене, кульгає.
Фільм передає дух українських 90-их – часу багатьох надій і майже повної відсутності розчарувань. До цього додається відсутність гендерних та етнічних фільтрів, через які проходять всі сучасні стрічки, що надає фільму природності та не вимушеності. Це вже класика. А й справді, куди поділись скарби гетьмана Полуботка? Дуже рекомендую до перегляду.
Образ військових зовсім невідповідний. В серіалі військові нагадують злих озброєних героїв, а то й на дрібних злодіїв з різних темних закутків. І до речі, що подумають вестерни, коли подивляться, як військові виписують повістку на підставі перевірки водійського посвідчення і що військові спокійно перевіряють документи? На кого це взагалі розраховано?
Українські дороги обовʼязково односмугові та обовʼязково серед лісу, постійні згадки про "ефективний" "Червоний Хрест" і... головне, що грають українські пісеньки... Відчуття війни взагалі немає...
Чомусь очікував, що у цій стрічці буде більше матеріалу про подорож Валерія дикими теренами Норвегії і більше про його подорож шляхом святого Якова. Але "Вільна людина. Проща" побіжно розповідає про те, як Валерій став влогером, письменником і врешті мандрівником, а також про історію успіху продажу книги "Сліди на дорозі". Словом, я очікував більшого, але раджу переглянути всім і сподіваюсь, що у Валерія зараз все гаразд, наскільки це можливо.
P.S. Звісно, я рекомендую до перегляду цей фільм. Переглянув на Takflix.
Нарешті переглянув цей фільм. По-перше, про Мавку, завдячуючи новому мультику, зараз говорять багато. По-друге, у фільмі "Лісова пісня. Мавка" грають досить цікаві актори. Звісно, Миколайчук у ролі Лісовика не проявляє себе тут так, як, скажімо у "Тінях забутих предків", але Людмила Єфименко у ролі Мавки зіграла дуже яскраву роль.
Впізнається певний стиль режисури Юрія Іллєнка, впізнаються діалоги з оригінального твору Лесі Українки. Мітологічні персонажі (мавка, лісовик, чорт, русалка, потерчата) зображені без зайвого патосу, без химерного гриму і нічим не відрізняються від звичайних людей – відрізняють їх лише мотиви поведінки. Власне таке зображення цих персонажів може видатись дивним сучасному глядачеві, але цим фільм і є добрим – він підбадьорює уяву.
Фільм ніби заколисує, спів сопілки і спів мавки є гарними доповненнями до всієї стрічки.
У фільмі навіть є елементи еротики і це чудово!
Після перегляду виникає лише одне питання: чому щось подібне не ... створюється в сучасній Україні (звісно, якщо не рахувати вже згаданого мультика)?
Цікавий фільм. Варто переглядати в українській озвучці. Окремо варто відзначити гру вродливої Людмили Єфименко в ролі княгині Ольги. Таке враження, що княгиня перевтілилась в цій українській акторці. Князь Святослав - це майже звичайний козак - завзятий та запальний, власне такий, як і в історичних джерелах. І хоча "Легенда про книгиню Ольгу" була відзнята у СРСР російською мовою, саме в українській озвучці цей фільм виглядає дуже гармонійно. В плані історичності до вигляду будівель та одягу можуть виникнути питання, як і до відсутності історичних гербів середньовічної Київської держави, але причина є зрозумілою сама собою. В загальному, українська історія може бути джерелом для сотень подібних фільмів і серіялів - лише про кожного князя можна відзняти окрему стрічку.
Дуже рекомендую до перегляду цей фільм!
Чудовий і сильний фільм! Варто переглянути всім українцям, адже ця незвичайна стрічка розповідає про доленосні події в Україні, які визначили її долі на наступні сотні років. Так само, як і зараз, у 2024 році, доля України визначається на наступні сотні років. Дуже сильні сцени анафеми і кровавої ріки – моторошні та глибокі.
Джигурда у ролі Карла ХІІ це крінґе... Але Довженко зіграв напівбожевільного Петра пречудово.
Здається, друга частина "Няні" була зайвою. Недолугих жартів в другій частині ще більше, кліше про фільмів жахів ще більше і від цього вони не стають смішними. Гра акторів подекуди нагадує гру в гуртках театральної самодіяльності, а діалоги ніби писані дуже втомленими письменниками...
Краще вже переглянути якийсь звичайний жахастик зі всіма тими кліше...