Хіба до цього фільму "є українське аудіо"? Колись воно було, звісно, але тепер можна тільки пустити ностальгійну сльозу, читаючи цю "інформацію"... Ну, або ж наново озвучити.

Серіал, можливо, й непоганий, але ці укр. озвучки від DniproFilm/HD-рєзка... Як бочки меду, у кожній з яких по кілька ложок гівна плаває. Ось головна героїня розмовляє з рідним батьком. Не свариться, а просто спокійно говорить по телефону і ніби між іншим каже: «Від***бися від мене, тату». Я навіть не відразу зрозумів, лише через кілька секунд до мене дійшов смисл сказаного. Якби моя дитина мені таке сказала... мабуть, вигнав би її з хати разом з її мамою.
Це було настільки недоречно, тупо і непрофесійно... Мені щиро шкода тих бідних і, загалом, непоганих акторів, яких змушують таке робити.
Наші борцуни за питомий український матюк (що виник тисячі років тому, а потім болотні кацапи його у нас вкрали, і таке інше) ніяк не можуть зрозуміти, що обсценною лексикою користуються різні народи, але не однаково, бо мають різні культурні традиції. Якщо для москалів і поляків вживання генітальних матюків у побутовій мові перестало бути табуйованим, іспанці не соромляться привселюдно поправляти руками своє чоловіче господарство, а німці та афроамериканці полюбляють пердіти за сімейним столом, то це не означає, що ми маємо робити те саме.
Для української мови невмотивоване використання грубої лайки є неприродним, а сліпе мавпування чужих звичок може свідчити хіба що про культурну марґінальність суб'єкта.

Цілком пристойний кримінальний мінісеріал вітчизняного виробництва. З карпатськими краєвидами і галицькою говіркою - не зіпсутою і не пересоленою. Мабуть добру половину цього галицького шарму творить актор київського театру ім. І. Франка Олександр Ярема, який до речі, народився в Миколаївській області, мешкав у Херсоні, а вчився і працював у Києві, але тим не менше, ніде не сфальшивив. Усі інші актори - так само нічого не зіпсували. (А я того терпіти не можу, коли якийсь недоумок, наприклад, починає фразу з "Ся", а потім ще й закінчує на "повз", повбивав би цих аматорів...)

На IMDb взагалі нема цього серіалу. А що треба зробити, щоб він там появився? На сумнозвісному кіноріумі він є, до речі: заповнений акторами і т.п.

👍вжарення від фільму👍
З першого разу й не помітив. Це помилка клавіатури чи вже мем? 😁

У газеті День Дмитро Десятерик про фільми писав. Його рецензії можна віднайти на інших ресурсах, наприклад, тут: https://birdinflight.com/author/d-desiateryk

Як Ви оцінюєте шанси на те, що ця звукова доріжка десь збереглася?

Чи міг зберегтися роздрукований переклад діалогів? Цікаво, актори, наприклад, залишають собі на згадку тексти, які декламували в процесі озвучення фільмів? Питаю, бо трохи займаюсь українськими субтитрами до деяких старих фільмів - для популяризації і привернення уваги професійних студій, які могли би їх озвучити. Справа ця досить марудна, особливо для аматора, до того ж, немолодого вже. А ті, старі переклади, були зазвичай професійними і смаковитими - тож варто було би хоч їх відродити, якщо вже звукові доріжки втрачені.

У інтерв'ю каналу @UkrDubHub https://kinobaza.com.ua/posts/hdzje Олександр Ігнатуша згадує, що колись озвучував фільм Бернардо Бертолуччі "Двадцяте століття"/Novecento (1976). Маєте якусь інформацію про цю озвучку?

https://zaxid.net/statti_tag50974/ - посилання на розділ "статті" (по всіх темах) ресурсу zaxid.net з 2007 року.
Кіно і данці (https://zaxid.net/kino_i_dantsi_n1404840) - анонс фестивалю данського кіно у Львові у 2016 р.

Гадаю, в 65 вже допустимо так звертатись до 40-річних, а для моїх однолітків це взагалі компліментарне звернення. Але даруйте, якщо образив вас своїм архаїчним чорним гумором.
Я лишень хотів сказати, що на мою думку, не варто оцінювати чисто розважальні фільми мірками класичної драми. Вони радше схожі на циркове шоу, яке апелює до простих рефлекторних емоцій (налякати і розсмішити), а не до здорового глузду. Втім, кінематограф зараз у такому занепаді, що й дивлячись нібито серйозне кіно, постійно ловиш себе на думці: еге, цей сценарист теж з дуба впав і сильно головою вдарився.
А чорний гумор - так, він дуже різний. Щоби посміятись над деякими жартами, буває, треба досить сильно абстрагуватись від повсякденної реальності, яка насправді так само переповнена нелогічними умовностями, як і фільми жахів. Тоді одна умовність виштовхує іншу, і ти ніби бачиш себе зі сторони - а це вже дійсно страшенно смішно. По-чорному...

«Актори (чи то сценарій) просто не витягують, коли мають показати біль від втрати найрідніших. Брат і сестра, які щойно втратили майже всю родину, спокійно йдуть на випускний із посмішкою?»

Бачу, ви ще не до кінця розібралися, юначе, що таке справжній чорний гумор. ))

Маю просте пояснення. Якщо припустити, що бабця лесбіянка, а батя - гей, то ймовірно, що чорне дитя взяли з сиротинця.
Зате, куме, тепер точно знаю, що моя дитина - не москаль і не... ще хтось.)) ©

Виявляється, ця енергійна 95-річна актриса Джун Сквібб вперше у своїй кар'єрі отримала головну роль у фільмі. Що ж, мабуть, бабця на це заслужила своєю багаторічною акторською працею. Але невідомо, за що було покарано мене, який змарнував аж пів-години на перегляд цього фатального видовища, поки не отямився і пішов собі шукати якесь цікавіше заняття типу розгадування "Словка" або чухання потилиці. Позаяк фільм я не додивився, то наступну інформацію прошу вважати не спойлером, а особистим прогнозом. Закладаюсь, що "телефонним шахраєм, який ошукав Тельму Пост, назвавшись її онуком", насправді виявиться той самий онук. Він відразу видався мені дуже підозрілим...

Бідна Паркер Поузі... До цього фільму вона вважалась зіркою незалежного американського кіно. Мабуть після цього фільму вона перейшла в категорію зірок недолугого американського кіна...

Дивні речі у нас тут відбуваються. Дивні і загадкові...)

Головне, що він самому собі подобається. Це почалося, здається, з ролі порно-зірки у фільмі Ночі буґі (1997), коли Марк у фінальних кадрах стоїть перед дзеркалом і любується власним піструном.))