Ця недоімперія не змінилася, вона ізначально була і зараз є потворним, жорстоким, брехливим монстром, бездушним і бездуховним. З фіговим листочком на причинному місці, що називається рускою культуркою, у якій кіно займає почесне місце. Ця частина совкової міфології призначена насамперед для внутрішнього споживання, формування повноцінної і культурної особи. Якщо зробити міф надто примітивним, то він не приживеться. Треба більше інґредієнтів.

Персонаж Висоцького дійсно має певні позитивні риси, попри нав'язливе бажання когось застрелити: то красноармійця в спину, то товариша-білогвардійця спросоння, то власного коня з милосердя...

Пам'ятаєте, йосип сталін дуже полюбляв п'єсу булгакова ''біла гвардія'' і суворо заборонив своїм опричникам кривдити автора. Не думаю, що він мав якісь сентименти до вчорашніх ворогів, радше мудрий вождь передчував, що ця імперська мішура з аксельбантами ще пригодиться. І він мав рацію. Як же ж гарно і браво виглядають у своїх парадних формах нинішні ширвінські і мишлаєвські, запрошені на концерт кобзона!

У Кубрика всі фільми дуже різні, тому завжди подобаються вибірково. Я не був у захваті ні від двох згаданих, ні від дуркування Малькольма Макдауела, зате сподобався 'Баррі Ліндон', який здається, нікому не подобається, і який тільки минулого року дочекався української озвучки. Там, до речі, теж є британський дух, але трохи давніший))

Тут ще й назва фільму невдала: Закохатись у хлопця? У її віці пора пора вже у хлопа нормального закохатися))

А я, знаєте, такий собі перфекціоніст-аматор з інженерною освітою та нездоровим потягом до вдосконалення текстів - як своїх, так і чужих. Полюбляю по декілька разів виправляти власні відгуки (та й коментарі теж), але часто не можу втриматися, коли щось сильно мозолить очі або ріже слух. Як оте ПОВЗ у кінці речення, що стараннями колишніх російськомовних перетворилося із майже чистого прийменника у геть чистий прислівник, а звичайне українське МИМО стало з якогось дива русизмом і вилучається з обігу. І схоже, що з цим уже нічого не вдієш, бо просто пізно. Невже Вам справді подобаються такого роду помилки?

До речі, у Вас гарні відгуки - я почав їх читати і ставити вподобайки👍. Тепер не знаю, чи можна вказувати на помилки, аби не відбити Вам охоту писати, не дай Боже? 😁

Даруйте, забув запитати: а що саме дипломовані філологи мають на увазі під "обсценТною лексикою"? 😉

Дякую за коментар і вподобайку. Щиро вражений, як добре Вам вдалося так емоційно і вправно висловити свою думку, не використавши жодного нецензурного слова, хе-хе.

Власне, не пригадую, щоб я коли-небудь пропонував заборонити матюки, бо по-перше, добре розумію марність таких спроб, а по-друге, сам ними таємно користуюся, але наодинці з собою або подумки. Даруйте за грубе порівняння, мені це нагадує дефекацію - природний процес, який неможливо зупинити. Різниця лише в тому, що майже ніхто чомусь не робить цього на вулиці або скажімо, на сцені. Це зовсім не перебільшення: коли хтось з перехожих голосно і грубо матюкається, я маю цілком реальне відчуття, що мені у вуха накладають порцію свіжого калу. Мені, моїй дружині, яка йде поруч, моїй онуці, яка тримає мене за руку і запитує ''Діду, а що таке ...?"

Уточню, що йдеться всього лише про три-чотири слова і похідні від них, які колись вкрали у нас кацапи і які майже повністю замінили їм ''вєлікій і маґучій'' у повсякденному спілкуванні. Упевнений, що всі здогадалися, які це слова, бо приміром ''гівно, срака, курва тощо'ʼ - ніякі не матюки, вони є у звичайних словниках.

Мистецтво кіно - теж доволі відкритий публічний простір. На відміну, скажімо, від живопису, де на дверях галереї можна повісити застереження: ''Чорний квадрат'' дітям не показувати! ))...

...Я не вимагаю ніякого 'целібату', а лишень агітую поводитися по-людськи. Якщо мені щось не подобається, я про це й говорю всім, хто мене чує, а не чекаю, поки якесь нове покоління вдосталь нажереться матюків, а потім колись їх виблює і почне творити щось зовсім нове і прекрасне з українською мовою. Хоча... є люди з атрофованими зоровими і нюховими рецепторами, які мусять перевірити на смак, щоб переконатися, що воно таке. Далі - майже цитата.

'Не заважайте мені. Не заважайте мені думати і говорити так, як я хочу'.
(c) Авторські права збережено

гамно - русизм, правильно: гівно (нормат.) або гімно (розм.)
лайно - один із багатьох синонімів (кал, фекалії, екскременти тощо)

Я мав на увазі деяку Вашу упередженість до не корейських фільмів)). Я ж з задоволенням переглянув обидва варіанти: у них різні переваги і різні недоліки. Почав писати відгук на рімейк Лантімоса, але ще не закінчив. Щодо солідарності, то вона у мене тут радше європейська, бо чоловічу солідарність виявляти марно: все одно жінки переможуть... і нема на то ради)).

Хороший відгук, хоча й упереджений. Чому, наприклад, тортури жінки у Вас викликають огиду, а тортури чоловіка вважаються лише "брутальними сценами" в шедевральному корейському фільмі? Це ж все-таки кіно (де катують і вбивають не по-справжньому), до того ж, чорна комедія як-не-як. А реальні тортури... вони всі огидні, над будь-якими живими істотами. Навіть, якщо давньою культурною традицією цих тварин для їжі обрано: чи то бідну українську свинку, чи нещасного корейського песика.

Досить талановите дуркування, як на мене - в хорошому сенсі. У тому числі, стьобний український переклад (Цікава ідея) дуже органічно вписався в загальну канву цієї непересічної комедії.

Не скажу, що фільм якийсь примітивний чи недолугий, але... ну, не тягне він ні на Золотий глобус, ні тим більше на Золоту пальмову гілку. Красиві італійські актори, ввічливі (переважно) розмови, приємна музика... Стався нещасний випадок - втопився молодий хлопець, його шкода, всі за ним сумують. Власне, це й усе.

Хіба до цього фільму "є українське аудіо"? Колись воно було, звісно, але тепер можна тільки пустити ностальгійну сльозу, читаючи цю "інформацію"... Ну, або ж наново озвучити.

Серіал, можливо, й непоганий, але ці укр. озвучки від DniproFilm/HD-рєзка... Як бочки меду, у кожній з яких по кілька ложок гівна плаває. Ось головна героїня розмовляє з рідним батьком. Не свариться, а просто спокійно говорить по телефону і ніби між іншим каже: «Від***бися від мене, тату». Я навіть не відразу зрозумів, лише через кілька секунд до мене дійшов смисл сказаного. Якби моя дитина мені таке сказала... мабуть, вигнав би її з хати разом з її мамою.
Це було настільки недоречно, тупо і непрофесійно... Мені щиро шкода тих бідних і, загалом, непоганих акторів, яких змушують таке робити.
Наші борцуни за питомий український матюк (що виник тисячі років тому, а потім болотні кацапи його у нас вкрали, і таке інше) ніяк не можуть зрозуміти, що обсценною лексикою користуються різні народи, але не однаково, бо мають різні культурні традиції. Якщо для москалів і поляків вживання генітальних матюків у побутовій мові перестало бути табуйованим, іспанці не соромляться привселюдно поправляти руками своє чоловіче господарство, а німці та афроамериканці полюбляють пердіти за сімейним столом, то це не означає, що ми маємо робити те саме.
Для української мови невмотивоване використання грубої лайки є неприродним, а сліпе мавпування чужих звичок може свідчити хіба що про культурну марґінальність суб'єкта.

Цілком пристойний кримінальний мінісеріал вітчизняного виробництва. З карпатськими краєвидами і галицькою говіркою - не зіпсутою і не пересоленою. Мабуть добру половину цього галицького шарму творить актор київського театру ім. І. Франка Олександр Ярема, який до речі, народився в Миколаївській області, мешкав у Херсоні, а вчився і працював у Києві, але тим не менше, ніде не сфальшивив. Усі інші актори - так само нічого не зіпсували. (А я того терпіти не можу, коли якийсь недоумок, наприклад, починає фразу з "Ся", а потім ще й закінчує на "повз", повбивав би цих аматорів...)