Фільм знятий угорським режисером Бела Тарром у 2011 році. Після нього він сказав, що більше не буде знімати фільми. Нещодавно він помер. Сценаристом став Ласло Красногаркаї, нобелівський лавреат з літератури.
На початку фільму розповідається історія про божевілля Ніцше.
Це фільм вмирання світу за шість днів на противагу створенню…
Початок фільму вражає. Ми знизу дивимось на якихось трохи шалених візника і коня. З такого ракурсу вони виглядають величезними, монументальними. Вітер та гнітюча музика, де повторюється один і той же мотив без розвитку мелодії, без грайливих ноток. Похмурий, повільний мотив. Сильний вітер стає сильнішим протягом фільму.
Невідомо де, невідомо коли в кам’яному будинку живуть батько з паралізованою правою рукою та його дочка. Вони існують в певному часі, в певному просторі, з якого вирватись не можуть. Вони живуть буденним життям. Щоранку дочка прокидається, йде до криниці по воду, одягає батька, варить одну картоплинку, займається якимось хатніми справами.
Довгі плани, монтаж справляють враження стеження за старим та його донькою. Їх життя таке одноманітне і просте, як і їжа, їжа з однієї вареної картоплини з сіллю.
Шість днів фільму – це шість днів антитворення світу, його згасання. Це апокаліпсис, але не такий, як ми звикли бачити в кіно. Нічого не руйнується, не вибухає, не горить, не трясетеся земля. Є тільки шалений вітер, що несе пил, «тріскучий» пил, є сіре небо, на якому нема ні хмаринок, ні сонця, є голі дерева. Першим відчуває біду кінь, який перестає їсти. Приходить сусід за паленкою і каже, що місто зруйноване за гріхи людей. Господар не вірить.
Далі все погіршується… Дівчина намагається читати книгу, яку дали цигани, але це нічого не змінить в одноманітності життя. Вона довго сидить на стільці біля вікна, там же любить сидіти батько. Але що можна побачити за вікном? Сірість, пил, згасання життя... Може, вони повторюють ті самі вчинки, що відігнати думки про кінець? Все поступово зникає - вода, світло, навіть вітер. Завмирає.
Це майстерно знята притча про згасання життя.
Чорно-білий фільм дає можливість підкреслити світло і тіні, показати колір абсолютно чорним, як простір конюшні з вулиці, або яскраво-білим, коли востаннє горить лампа. Ці кольори створюють незвичну композицію з пляшки з паленкою, що стоїть на столі та двох склянок. Що може бути простіше, а не відірвати очей. Ракурси просто божевільні, як в картинах видатних майстрів. Не можу згадати де, але щось подібне вже десь бачила, в картинах художників минулого.
Це тяглість культурного коду європейської цивілізації.
Це згасання цивілізації, згасання краси, згасання всього.
В цьому фільмі ніхто не помирає, вони, живі, перестають існувати.
Що хотів сказати цим фільмом Бела Тарр і чому він вирішив, що сказав все – відповіді на ці питання потрібно шукати нам самим.
Здається, що саме тепер цей фільм дуже актуальний.
2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Доктор Смалець
5/10
Дуже цікаво. У мене виникло бажання повторно передивитися фільм. Пам'ятаю, що це кіно нічого в мені тоді не пробудило, окрім нудьги і роздратування. Можливо, через погану якість зображення і кацапський переклад...
Доктор Смалець
5/10
"Першим відчуває біду кінь, який перестає їсти" - Пам'ятаєте, як у "Меланхолії" Трієра коні теж першими відчули, що відбувається? До речі, ці два фільми на одну тему вийшли майже одночасно. А прізвища обох режисерів складаються з тих самих літер. І вони такі чутливі обоє... майже, як ті коні.))
Soya
10/10
Цікаво, що згадали про "Меланхолію". Дуже люблю цей фільм...
Думаю, що іноді легше фільм спочатку відчути інтуїтивно, а потім намагатись зрозуміти. Але це більше стосується жінок, бо у нас розвинена інтуїція. Чоловіки намагаються все вирішити логічно, багато жінок, на жаль, теж. Але режисери знімають так, як відчувають, саме відчувають. І тоді трапляються такі геніальні фільми, як "Меланхолія".
Думаю, що іноді легше фільм спочатку відчути інтуїтивно, а потім намагатись зрозуміти. Але це більше стосується жінок, бо у нас розвинена інтуїція. Чоловіки намагаються все вирішити логічно, багато жінок, на жаль, теж. Але режисери знімають так, як відчувають, саме відчувають. І тоді трапляються такі геніальні фільми, як "Меланхолія".
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Форум
Відсутність режисера і сценариста
28 травня 2026, 15:14
Додати Жанр - Дорами22 травня 2026, 15:06
касові збори21 травня 2026, 12:00
"Стежу за серіалами"15 травня 2026, 8:41
Оновлення сайту.14 травня 2026, 13:22
Мислити як злочинець. Українські процедуали.12 травня 2026, 13:51
Фільми, серіали, анімаційні серіали, які транслювали на телеканалі ICTV5 травня 2026, 12:40
Останні коментарі до фільмів
Бачив всі частини, але сюжет пам'ятаю лише 1 та 2)...
Оселя зла: Фінальна битва (2016)
Фільм непоганий, можна навіть сказати, що він в де...Обличчя смерті (2026)
Фільм демонструється українською мовою в авторсько...Жінка справи (1928)
Цікаво та оригінально. Хоч це чергова варація "дня...Вихід 8 (2025)
Кіно ніяке і ні про що. Гарна картинка та відомі а...Мордекай (2015)
З трейлера це все нагадувало романтичну комедію.
...Допоможіть (2026)
Чудовий молодіжний романтичний фільм про молодого ...128 ударів серця (2015)
Нещодавно переглянуті: