Насправді, це той випадок, коли фільм кращий за оповідання. Бо оповідання зовсім куценьке. У фільмі хоча б підіймається тема домашнього насилля. Я так зрозумів, що маски у фільмі відповідають настрою Хапача, за ними він ховається щоб мати змогу творити нелюдяні вчинки. Це як у випадку з "Червоним Драконом" Томаса Гарріса, де Френсіс Долархайд уявляв себе Червоним Драконом і вбивав людей. За його логікою вбивав не він, а Дракон.
У оповіданні всього цього немає. Там можна знайти тільки відсилання до "Воно" Кінга-старшого. Бо злочинець там - це клоун з кульками, щоправда кульки не червоного, а чорного кольору.

"Хоча, аби посвятитися у клуб любителів ДжоДжо, варто відмучатися перший сезон, адже історія в стилі романів Джейн Остін в аніме спочатку спантеличує"

Нещодавно подивився два з половиною сезони ДжоДжо і навпаки - перший сезон мені сподобався найбільше. Тільки я не Джейн Остін згадував, а Діккенса. Взагалі дивився перший сезон як гарну комедію. Бо ці ударні дози пафосу неможливо без сміху сприймати. І це я не критикую, мені дійсно сподобалось.
Другий сезон теж був нічого (ох цей Штрохайм з його "дивами німецької науки"), але сезон у Японії мене розчарував. Тон серіалу став більш похмурим, та "японський" ДжоДжо мене відштовхнув своїм показним хамством. Можливо якось потім продовжу перегляд. Судячи з рецензії, далі буде краще?

Спершу не звернув уваги на рік виходу, подумав, що рецензія на фільм з Дольфом Лундгреном. Прочитав рецензію та задумався). Добре, що все-таки дійшло, що це мова про новий мультфільм. Та й фільм з Дольфом наче називався просто "Володарі всесвіту".

Щось я пропустив вихід цього мультика. Це ж не той, що від Кевіна Сміта, що викликав ще скандали у фанатів, бо там було мало Хі-Мена? Розвелося цих Хі-Менів...)

+ Сюжетний хід з Ґедзиком теж покоробив. А ще там "детективна" лінія - як собаці п'ята нога.

Коли я згадував озброєння Хижака, я мав на увазі, що він використовував дротики без шолома, через який ці самі дротики і наводяться. Це було два рази - у сутичці з індіанцями та у фіналі. Навіщо використовувати зброю, якщо ти навіть не знаєш куди прилетить випущений тобою дротик? Оце мені найбільше не сподобалось. Недбалість Хижака звела його у могилу. А він не має бути недбалим, адже він майстер-мисливець. =)

Я одразу поставив лайк) Насправді, "Дюні" було б затишно у форматі сучасного серіалу. Але ж ні, навіщо, краще ж висмоктати з пальця серіал про Бене Гессерит. А фільми розбити на дві частини, щоб все одно не показати й половини ключових сцен. =)

Це ж здається на зйомках "Небезпечних вод" він помер?
"А його роботою над тілом можна тільки захоплюватись" - та чого там, можна і позаздрити. =)

Власне, якщо лінія жінки-детектива ще мала право на існування, оскільки вона спостерігала за Джиммі, то той чоловік, схожий на Брюса Вілліса, взагалі у другій половині серіалу вештався, майже нічого не приносячи у сюжет.

Я бачив цю документалку. =) Ходоровський великий ентузіаст, та й з фантазією у нього усе добре, але якби він щось і зняв, то це було б сильно "за мотивами Дюни". Але Дім Харконеннів, як його бачив Гігер, я б хотів побачити).

А ще у Дюні Вільнова декорації такі собі. Яскравий приклад - палац Атрейдісів. Він порожній та у кубічному стилі. Я розумію, що в нас тут наукова фантастика, але це не значить, що потрібно пхати усюди ті куби. Можливо Вільнов бажав таким чином підкреслити аскетизм дому Атрейдісів, але ж палац раніше належав знаним гедоністам Харконненам. Там усюди повинна була бути розкіш, а не похмурі порожні зали та коридори.
Така ж претензія в мене на те, як Вільнов показав планети Г'єді Прайм та Салусу Секундус. В нього був непоганий бюджет та усі сучасні досягнення у комп'ютерній графіці, а він показав таку собі темну панораму міста у випадку Г'єді Прайм, та один-єдиний плац у випадку Салуси Секундус. Сардаукари, що, живуть на тому плацу?
Ідеальна екранізація Дюни - це щось посередині між версіями Лінча-1984, Вільнова та серіалом 2000 року.

У захист Шаламе скажу, що у Дюні йому, швидше за все, поставили завдання так грати. За книгою Пол Атрейдес - розумний хлопець. А як у фільмі найпростіше передати його розум та незвичайність? Як взагалі можна, без зайвого клопоту, скидатись за розумного? Правильно, треба мовчати, невдоволено блищати очима та може ще надувати щоки та солідно качати головою. =) Тут вже питання до сценаристів, які пішли легким шляхом та не вписали у фільм сцену з книги - звану вечерю у Атрейдесів, де Пол Атрейдіс вперше розкривався як талановитий політик.

У "Французькому віснику" Шаламе вже набагато більш жвавий. Але Ви вірно помітили є в ньому дещо від Гамлета. Дивно, що ще немає чергової екранізації з Шаламе у головній ролі.

Дякую! Приємного перегляду. =)

Дякую!