Bezvidkhodko Bezvidkhodko модератор


Коментар до фільму «Лісова братва (2006)»

Bezvidkhodko
Навіщо ви правите те що не знаєте?

https://kinobaza.com.ua/titles/the-day-after-tomorrow
Тут не новий канал дублювава, як і в багатьох інших озвученнях, де ви тулите інфу навіть не перевіряючи. якщо у титрах не кажуть – то нема чого це писати. Те що на гуртом тулять, то у 90% просто запис з телебачення. Це стосується як ICTV, 1+1 так і інших. Після внесення вашої інфи більше правити треба. І я вже задобався.
 

Коментар до теми Фільми, серіали, анімаційні серіали, які транслювали на телеканалі ICTV

Bezvidkhodko
24 результати. прибрав усе ліве переважно додане Олександром Сагадаком

https://kinobaza.com.ua/titles?audio_studio=31
 

Коментар до фільму «Райські птахи Аттенборо (2015)»

Bezvidkhodko
На ютубі BBC News Україна виклали цю документалку:
https://youtu.be/vdJ3b1K49-0?si=OMCGYDdj1-O4nigw

Є ще документалка 1996 року, теж про райських птахів
https://kinobaza.com.ua/titles/attenborough-in-paradise
 

Коментар до фільму «Доктор Джекіл і містер Гайд (1986)»

Bezvidkhodko
Дякую. Додав.
1  

Коментар до фільму «Вперед, за скарбами гетьмана! (1993)»


Коментар до фільму «Ґуфі: екстремальне кіно (2000)»

Bezvidkhodko
Напишіть https://tv.kyivstar.ua/ua/movie/65f053f9f4542cd1104d189c-1995-kanikuli-gufi
щоб додали Ґуфі: екстремальне кіно з українським дублюванням. Можливо дублювання робилось, і десь лежить. Оскільки багато українців дивляться московською і досі, та вкрай рідко пишуть стрім сервісам (як автор петиції до нетфлі і прайму знаю що кажу, балакав з користувачами нетфліксу які були за українську, але навіть запит про додавання укр.інтерфейсу або українського аудіо не надсилали)
 

Коментар до фільму «Останній Прометей Донбасу (2025)»


Коментар до персони Василь Трубай

Bezvidkhodko
Дядько слушно казав, ще у 2005: Цікаво чи не було у нього проблем після цієї розмови.

— Які найбільші проблеми сьогодні слід вирішити, щоб українське кіно відродилося?

— Проблем багато, але всі вони видаються мені мізерними і незначними перед найбільшою, найголовнішою проблемою всього українського мистецтва, і в першу чергу мистецтва вербального, де задіяне слово, — проблемою мови. Культура будь-якого народу народжувалася зі слова, бо, як відомо, воно було спочатку. Це банальні речі, про які нам дуже довго і на кожному кроці торочать, але мовна ситуація в Україні від цього не поліпшується, навпаки, стає дедалі загрозливішою. Колись хоч село стримувало тотальну русифікацію, воно було неприступною фортецею для поширення цих ракових метастаз, а сьогодні я спостерігаю у своєму Халеп’ї страшні речі: влітку, коли до бабусь із Києва привозять онуків, село враз стає, як казав Євген Пашковський, «спаскудженим, зросійщеним і зглищеним». Як нашестя сарани, яка виїдає не лише мову, а й сам споконвічний устрій села, його спосіб мислення, його житейську філософію. Що вже тоді говорити про містечка й великі міста України? Там уже до такого стану все «зглищене», що треба велику клізму, аби попромивати душі.

І після цього ще хтось здивовано запитує, чому у нас так мало мистецьких творів світового значення? Чому немає Оскарів і Нобелів? Та вони на цьому ґрунті ніколи й не з’являться! Втрачено основу, фундамент, на якому можна побудувати справді геніальний твір. Коли ми говоримо про українське кіно чи українську літературу, то насамперед маємо на увазі україномовні мистецькі твори, які так чи інакше відтворюють національну самобутність народу. Твір, створений чужою мовою, не може стати справжнім мистецьким надбанням нації. Проаналізуйте уважно значущі твори світового рівня — всі вони без винятку спираються на міцний національний фундамент.

Тож найважливіша проблема, яку сьогодні треба вирішувати всіма можливими засобами (а на мою думку, аж до насильницького, хірургічного втручання), — це проблема мови. Потрібна спеціальна державна програма. Українська корінна мова сьогодні катастрофічно мертвіє, вона безперешкодно витісняється з усіх сфер суспільного життя. Її вже витіснено! Вона стає латинню! Тому й фільми, зняті українською, видаються дещо смішними й неправдивими. Тому і не ризикують режисери зняти фільм про українських футболістів чи боксерів, які розмовлятимуть українською. Смішно буде це виглядати, чи не правда? Адже знаємо, що весь великий спорт в Україні — російськомовний. Тому й ризиковано зняти фільм про видатного українського хірурга, в якому той розмовлятиме українською. Ми ж знаємо, що це брехня — не розмовляє він українською. І не підуть дивитися таке кіно люди, бо їх не обдуриш, а якщо й подивляться раз, то з іронічною усмішкою на вустах. Що вже говорити про кіно, де йтиметься про високі технології?! Там навіть термінології української немає, не виробили її, вважають за неважливе і непотрібне. Тому ніколи не буде правди в такому кіно, воно виглядатиме фальшивим, надуманим. Правдивим україномовним сьогодні може бути хіба що історична стрічка чи кіно про вояків УПА та їх боротьбу проти російських окупантів. Там і українська, і російська мови будуть звучати природно. Проте дивитися такі фільми скоро буде просто нікому, так само, як і читати україномовні книги, бо ще десяток років — і українське слово зустрічатимуть у своїй країні, як рідкісного гостя, як динозавра, який випадково зберігся у суцільній мерзлоті. Національний духовний продукт, який через десятиліття ще наважиться виробляти якийсь дивак, просто нікому буде їсти.

Це велика біда, яку ми чомусь не хочемо помічати. Сьогодні, як ніколи, йде тотальна, суцільна, поголовна духовна кастрація українців. Коли треба, щоб у дворі був слухняний віл, який реагуватиме лише на «цоб» і «цабе», тоді беруть бика і каструють його. Йому вирізають репродуктивні органи, і він стає вайлуватим, мирним, слухняним. Щоб зробити волами українців, їх теж споконвіку кастрували і стерилізували — їм вирізали мову. Людина без рідної мови — це духовний кастрат. З нас робили і продовжують робити євнухів. Нас поголовно стерилізують, починаючи з дитячого садочка, де вихователька розмовляє з дітьми російською, нас вихолощують у школах, у комп’ютерних клубах, по телебаченню, по радіо, в газетах, у вищих навчальних закладах. Зайдіть у коридори будь-якого вузу, навіть гуманітарного, навіть у наш, Карпенка-Карого, а ще краще в Національний (слово яке — національний!) університет, який, здавалось би, зобов’язаний плекати і виховувати національну самосвідомість, українську мову, — всюди почуєте здебільшого російську. Як від учителів, так і від студентів. Ви думаєте, що ці діти створять колись щось національне, українське? Ніколи! Дитина, яка виросла в іншомовному середовищі, не читає українських книг, не дивиться українське кіно, вона не знає традицій, обрядів, їй байдужа українська історія, вона взагалі нічим національним не цікавиться, бо все національне — україномовне, а вона мови не знає. За її навчання держава платить гроші, але для української культури це вже втрачена людина. Навіть якщо з неї й виросте геніальний митець, то це буде не український геній, скільки б ми потім не тягли його за вуха в українську культуру.

Візьміть останні цьогорічні події українського кіно — фестивалі «Крок» і «Стожари». Таке відчуття, що все це відбувалося не в столиці України, а десь у Тамбові. Зі сцени ще можна було почути зо два українських слова, а поза сценою, в кулуарах дев’яносто відсотків українських акторів, режисерів, операторів насправді виявилися такими русскімі — нє падхаді!

Мені дивно сьогодні чути, коли надзвичайно талановитого російського письменника Андрія Куркова, якого я дуже поважаю, називають українським письменником лише за те, що він живе у Києві. Його прекрасні твори писані російською мовою, в них немає нічого українського, національного, корінного, тож навіщо тягнути Куркова в українську літературу? Йому гарно і в російській. Те ж саме думаю і про Кіру Муратову. Ну, живе геніальна всесвітньо відома режисерка Кіра Муратова в Одесі, ну, говорить російською, ну, знімає прекрасне російськомовне кіно. За якими ж тоді критеріями її зараховують до українських кінематографістів? За місцем проживання? Пробачте, Жванецький теж народився в Одесі, то давайте і Жванецького зарахуємо до українських письменників. Гоголь писав російською, але в його творах хоч дух український був, обряди, звичаї. Сьогодні вже чую, що й Булгакова теж треба відносити до українських письменників. Помилуйте, тоді й Кобзон — український артист, і Ахматова — українська поетеса...

Якщо вже конче комусь хочеться збагатити українську літературу чи кіно такими іменами, тоді давайте будемо називати їх російськими митцями, які творили в Україні, або які народилися в Україні, або в яких мати була українкою. Це не менш престижно для нашої держави, у всякому разі справедливо. Тут же справа не в національності, яка колись була вписана в паспорт, і не в місці проживання. Параджанов не був українцем, але знімав справжнє українське кіно, і його заслужено називають українським режисером. Рауль Чілачава чи Абрам Кацнельсон не є українцями, але їх теж беззастережно можна називати українськими митцями, бо творять справжню українську поезію.

Тож не треба самих себе дурити, не треба дивитися на дійсність через рожеві окуляри і плекати ілюзії про якийсь там майбутній розвій українського кіно. Ніякого розвою у нас не буде доти, аж доки ми не відновимо повнокровного функціонування української мови у всіх сферах життя, аж доки вона не запульсує потужно і безповоротно в нашій країні, як польська в Польщі, французька у Франції, литовська в Литві; аж доки українська повія не стане закликати клієнтів українською (Боже, з часів Хвильового про це все говоримо й говоримо!), аж доти не бачити нам ані Оскарів, ані Нобелів. Без мови, без повного національного самоусвідомлення ми ніколи нічого суттєвого не створимо ні в літературі, ні в кіно, ні в економіці, ні в науці, ні в демократії. Ми просто станемо нацією духовних євнухів. А євнухи, як відомо, — безплідні.

Однак дуже хочеться вірити, що цього все ж таки не трапиться. Ген українця живучий, його не так просто вирізати з нашої свідомості.

Вересень, 2005

Повна розмова тут: https://web.archive.org/web/20140409131649/http://ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=501
1  

Коментар до списку Діснеївські фільми з українським закадровим озвученням від «LeDoyen Studio»

Bezvidkhodko
+4 фільми, вони внизу
 

Коментар до теми Фільми, серіали, анімаційні серіали, які транслювали на телеканалі ICTV

Bezvidkhodko
ICTV, 28.07.2000.
Анонси та музичний кліп після х/ф «Тремтіння землі / Tremors (1990)».
https://youtu.be/wtMJBeMiuiw?si=0EVAb20DBw_Of_i6

Вир Світів
Правосуддя за Свіфтом
Команда А

Гравці
Фантастична дівчина о 18:10
Моє друге я
Затока Доусона (суб.-нед. 19:10)
Джо Кід , суб. 21:45
Ла Бамба пон. 20:35
Епопея Спартак (фільм з Кірком) у неділю
 

Коментар до теми Фільми, серіали, анімаційні серіали, які транслювали на телеканалі ICTV

Bezvidkhodko
Резервне повідомлення
 

Коментар до фільму «Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України? (2024)»

Bezvidkhodko
Було цікаво та інформативно. Я не любитель "якби та якби в роті виросли гриби", але тут воно переплітається з історією яка була, і яку ми постійно забуваємо. Тож рекомендую, освіжити у пам'яті)
 

Коментар до фільму «Невдахи (1991)»

Bezvidkhodko
Загалом на 5, але додав ще 2 бали за гарний і раритетний переклад та озвучення 90х, яке показували на ICTV.
1  

Коментар до фільму «Великі перегони (1965)»

Bezvidkhodko
Сьогодні більшість жартів не смішні, але дивитись було цікаво. Складалося враження, що дивлюсь Джима Керрі, а не Джека Леммона, отже Керрі запозичив рухи і міміку у Леммона. З головних недоліків і тут москалів запхали, добре, що не довше 2 хв. Вуд патякає одне речення московською, добре що плюси озвучили, а не лишили.
 

Коментар до фільму «Печери царя Соломона (1986)»

Bezvidkhodko
Дякую. Додав.
1  
Нещодавно переглянуті: