| Країни: | Ірландія Велика Британія |
|---|---|
| Жанр: | біографія драма |
| Бюджет: | 645 180 $ |
| Касові збори в світі: | 14 743 391 $ |
| Касові збори в США: | 14 743 391 $ |
| Прем'єра в світі: | 7 квітня 1989 |
| Прем'єра на DVD: | 7 травня 2013 |
| Прем'єра на Blu-Ray: | 7 травня 2013 |
| Режисер: | Джим Шерідан |
Крісті Браун народився у великій бідній ірландській родині. Інвалід з дитинства — церебральний параліч — Крісті зміг жити і боротися завдяки вірі матері, допомоги лікаря, підтримки сім'ї. Рухаючи лише лівою ногою, він відкрив у собі нове життя - став художником і письменником.
Код для перегляду рейтингу кінобази
Granada Television, RTE, Ferndale Films, Radio Telefís Éireann (RTÉ)
Режисер: Джим Шерідан
Сценаристи: Shane Connaughton, Джим Шерідан, Christy Brown
Композитор: Елмер Бернстайн
Оператори: Jack Conroy
Кандидат на Оскар - 1990 у номінації "Найкращий фільм"
Епіграф: “Где мысль не работает вместе с рукой,там нет художника.” Л.Да Вінчі. Ну, або у нашому випадку - з ногою.
Про терпіння і труд, які все перетруть. Або про талант, що проб’є собі дорогу. Або про Господнє почуття гумору, не інакше. Справді, це ж яким засранцем треба бути, щоб заперти художника у скалічене тіло і змусити його роками звідти виповзати? Да, Боженька може. Альтернативне питання: чи отримала б людина таку порцію дифірамб і світового визнання, будь її картини намальовані все ж не лівою ногою, а правою рукою? Я от не знаю. Та і сам він не знає. Геніальність - почасти суб’єктивна річ, особливо в мистецтві. Я от рецензії геніально пишу. Звісно ж, суб’єктивно геніально))
Із плюсів: дуже приємно дивитися на сім’ю головного героя. Бувають люди, які своїм нормальним здоровим дітям ламають психіку і самооцінку, а тут такоє… Якщо так і справді було, то віру у людство можна поки що зберегти.
Акторська гр ... а також шедевральна поза всяким сумнівом, в основному через складність жестового і мімічного діапазону, який треба було відобразити абсолютно здоровій людині.
Із мінусів: Хочеш номінацію на Оскар - зніми кіно про сліпоглухонімого талановитого афроамериканця-каліку-гея. При всій моїй повазі до сліпоглухонімих талановитих афроамериканців-калік-геїв. Хоча у 1990 це мабуть ще було в новинку, просто фільм не витримує перевірки часом.
Також, не бажаючи робити із головного героя святого мученика, автори зробили із нього… те, що зробили. І дивитися на нього неприємно, а тому і співпереживати малореально. А біда таких байопіків у тому, що весь сюжет фільму, зазвичай, викладено в анотації. Їм доводиться брати драмою, а коли головний герой замість співчуття викликає легку відразу, то хочеться поставити непогану оцінку хіба за старання.
Насамкінець: Ліва нога - це антонім “правої руки”. Якби фільм не на реальних подіях був заснований, я б тут пошукала якусь авторську метафору. А з іншого боку, кажуть, що у Бога теж є почуття гумору… Да, ліва нога - не права рука, але то нічого, аби голова була!
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
My Left Foot
