| Країни: | Україна |
|---|---|
| Жанр: | комедія |
| Бюджет: | 42 333 265 UAH |
| Касові збори в Україні: | 632 420 $ (23 126 714 UAH) топ #573 |
| Прем'єра в Україні: | 13 квітня 2023 |
| Прем'єра в світі: | 13 квітня 2023 |
| Прокатник: | Кіноманія |
| Режисер: | Антоніо Лукіч |
Сюжет:Майже кримінальна історія.
Дізнавшись, що їхній батько, який не жив з ними, помирає у далекому Люксембурзі, брати-близнюки з України вирушають у подорож, щоб востаннє побачити старого.
(укр. аудіо, укр. субтитри)
(укр. аудіо)
(укр. аудіо [5.1], укр. субтитри)
Код для перегляду рейтингу кінобази Виробничі компанії:
Режисер: Антоніо Лукіч
Сценарист: Антоніо Лукіч
Оператори: Михайло Любарський
Головні ролі у фільмі зіграли брати Аміл та Раміл Насірови з гурту “Курган і Agregat”. Близнюки, які родом з смт. Близнюки Харківської області, і за знаком зодіаку Близнюки.
Фільм знімався у 2021 році у Лубнах Полтавської області, на справжньому поліцейському полігоні у Києві та в Люксембургу. Завершувався фільм вже після початку повномасштабного вторгнення. Команді довелось рятувати та вивозити матеріали, і вже під звуки повітряної тривоги та в блекаути фіналізовувати стрічку.
Герої фільму їздять на Volvo S90 Royal-Executive III, яке за чутками раніше возило високопосадовців Швеції і України. Зараз авто належить оператору стрічки Михайлу Любарському, який після початку повномасштабного вторгнення на Volvo евакуйовував людей з окупованої Київської області.
Незримим героєм стрічки є слобожанська говірка.
Міжнародна прем’єра фільму відбулась в офіційній програмі Венеційського кінофестивалю, північноамериканська — на кінофестивалі в Торонто. А українська — в смт. Близнюки Харківської області.
Не дивився і не збираюся, як на мене знімати фільм з головними героями які говорять суржом - це абсолютний сором, не така повістка повинна бути в українських фільмах, показувати це як норму - не ок, це потакання ліні, пофігізму, банальному небажанню не те що вивчити мову, а банально підтягнути її рівень.
В останні роки українське кіно обрало для себе головний жанр - драмеді. Можна було б замахнутися і на пафосніше формулювання «трагікомедія», та воно не відповідає духу такого кіно. І «І мої думки тихі» того ж Лукіча і зразковий «Я працюю на цвинтарі» цілком позбавлені показової пихи. У них немає елітарності того ж Макдони. Наші фільми зроблені виключно для народу, і це чудово.
«Люксембург, люксембург» черговий яскравий екземпляр у скарбниці нашої соціально-побутової драмеді. Усі теми, що висміюються, проблеми, що оголюються, дуже добре нам знайомі. Прірва між поколіннями, сімейні чвари, економічні негаразди - це, що наболіле на рівні країни, хоча й універсальне. Та розкриваються тут в загальніші тему, як то пошук себе, свого місця і розчарування від результатів цього пошуку.
Загалом проблематика відповідає тону картини, хоча саме подача дещо незбадансована. Більшість хронометражу ми розслабляємося під цілеовиту легку комедією, і лиш поступово у сюжет вкрапуються драматичні елеме ... нти. Чим ближче до фіналу, тим вони похміруші і від цього непереконливіші. Веселощі сприймаються набагато природнішими для цього фільму, ніж меланхолія та рефлексія.
Що точно не можна звинуватити у неприродності, це виконавців головних ролей. Когось там дивували драматичні перфоманси Сендлера та Керрі? Нехай уходять і п. Хлопці з «Кургану й Агрегату» були створені для кіно. Так, прощаємося з образами фрікуватих селюків-реперів. Назірови виявилися талановитими не тільки у хіп-хопі. Вони грають голосом, очима, вони розчиняються у кадрі і у ньому ж сяють.
Недоліків у фільмі чимало. Насамперед це просаджена драма та поспішна розв‘язка. Після кульмінації виникають питання як до поведінки героїв, так і до авторського висновку. Можливо для когось загальне сприйняття історії співпаде із запропонованим фіналом, та моє глядацьке око вимальовувало трохи інше. Та головне, що все це зовсім не суперечить банальному задоволенню від перегляду.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Luxembourg, Luxembourg (film)
luxembourg_luxembourg_movie
