Весела драма, не дуже сумна комедія

Кирило Смаль 15 квітня 2023, 18:37

В останні роки українське кіно обрало для себе головний жанр - драмеді. Можна було б замахнутися і на пафосніше формулювання «трагікомедія», та воно не відповідає духу такого кіно. І «І мої думки тихі» того ж Лукіча і зразковий «Я працюю на цвинтарі» цілком позбавлені показової пихи. У них немає елітарності того ж Макдони. Наші фільми зроблені виключно для народу, і це чудово.

«Люксембург, люксембург» черговий яскравий екземпляр у скарбниці нашої соціально-побутової драмеді. Усі теми, що висміюються, проблеми, що оголюються, дуже добре нам знайомі. Прірва між поколіннями, сімейні чвари, економічні негаразди - це, що наболіле на рівні країни, хоча й універсальне. Та розкриваються тут в загальніші тему, як то пошук себе, свого місця і розчарування від результатів цього пошуку.

Загалом проблематика відповідає тону картини, хоча саме подача дещо незбадансована. Більшість хронометражу ми розслабляємося під цілеовиту легку комедією, і лиш поступово у сюжет вкрапуються драматичні елементи. Чим ближче до фіналу, тим вони похміруші і від цього непереконливіші. Веселощі сприймаються набагато природнішими для цього фільму, ніж меланхолія та рефлексія.

Що точно не можна звинуватити у неприродності, це виконавців головних ролей. Когось там дивували драматичні перфоманси Сендлера та Керрі? Нехай уходять і п. Хлопці з «Кургану й Агрегату» були створені для кіно. Так, прощаємося з образами фрікуватих селюків-реперів. Назірови виявилися талановитими не тільки у хіп-хопі. Вони грають голосом, очима, вони розчиняються у кадрі і у ньому ж сяють.

Недоліків у фільмі чимало. Насамперед це просаджена драма та поспішна розв‘язка. Після кульмінації виникають питання як до поведінки героїв, так і до авторського висновку. Можливо для когось загальне сприйняття історії співпаде із запропонованим фіналом, та моє глядацьке око вимальовувало трохи інше. Та головне, що все це зовсім не суперечить банальному задоволенню від перегляду.