| Країни: | США |
|---|---|
| Жанр: |
фентезі
драма
комедія
сімейний
романтичний |
| Мова оригіналу: | англійська |
| Бюджет: | $18 000 000 |
| Касові збори в світі: | $151 668 774 |
| Касові збори в США: | $114 968 774 |
| Прем'єра в світі: | 3 червня 1988 |
| Прем'єра на DVD: | 27 листопада 2008 |
| Прем'єра на Blu-Ray: | 5 жовтня 1999 |
| Режисер: | Пенні Маршалл |
Всі діти мріють стати великими, але для 12-річного Джошуа ця мрія утілилася в реальність несподівано швидко. Увечері він був ще маленьким хлопчиком, а вранці прокинувся дорослим чоловіком. Але вся загвостка в тому, що, не дивлячись на зовнішній вигляд, по суті, він залишився такою ж дитиною як був. Тепер йому належить лицем до лиця зустрітися зі всією красою дорослого життя: самому зав'язувати шнурки, голитися, влаштовуватися на роботу і звичайно призначати побачення дівчатам.
JustWatch
Код для перегляду рейтингу кінобази
Gracie Films, American Entertainment Partners II L.P., 20th Century Fox
Режисер: Пенні Маршалл
Сценаристи: Ґері Росс, Енн Спілберг
Композитор: Говард Шор
Оператори: Баррі Зонненфельд
Золотий глобус - 1989, "Найкращий фільм - комедія або мюзикл", номінант
“Усьому свій час”. Проста прописна істина, здавалося б. І тим не менш, безліч дітей по всьому світу мріють якомога скоріше стати дорослими, щоб можна було робити, що захочеш. І безліч дорослих по всьому світу мріють повернутися у дитинство, щоб, як не дивно, таки робити що захочеш. І тих, і інших поєднує нерозуміння того факту, що завжди робити все, що захочеш, неможливо у будь-якому віці (принаймі для більшості людей), як би іноді цього не хотілося.
Але фільм насправді не про це. Зараз, вже будучи дорослою, я б сказала, що це немов оммаж Еріку Берну із його психологічною теорією про те, що гармонійна особистість складається із трьох рівнозначних компонентів: внутрішній Дорослий, внутрішній Батько і внутрішня Дитина. І якщо Дорослий - це основа нашої зрілої особистості, Батько - це наш “моральний компас”, самовиховання і самообмеження, то Дитина - це наша креативна частина, наш гумор і безпосередніс ... ть, усе те, що бере свої витоки із щасливої пори дитинства і юності. Дорослий же, який втратив зв’язок із “внутрішньою Дитиною”, здається сухим, нудним, занадто прагматичним. Він ніколи не зробить нічого під дією імпульсу і вже абсолютно точно підзабув, про що колись мріяв. Навряд чи така людина буде багато кому симпатичною.
Саме тому у дорослому віці важливо не втратити цей зв’язок, і по суті, таким дорослим і є герой Тома Хенкса. Саме тому він добре розуміє дітей, подобається дорослим і взагалі легко сприймає життя. У такому контексті можна вважати основну сюжетну лінію із магічним дорослішанням своєрідною метафорою. Та все ж, хоч зв’язок з Дитиною і не повинен обриватися, але Дорослий має переважати, і саме цього не вистачає поки головному герою, у якого ще попереду дорога поступового (а не миттєвого) зростання. А щоб цей зв’язок остаточно зміцнився, дитинство також має бути повноцінним (а не обірватися, скажімо, років у 13).
Отаке у принципі вийшло філософське кіно, яке тим не менш подає свої ідеї під помірно комедійним соусом, легко і невимушено, простою мовою, зрозумілою для людини будь-якого віку, і тим воно чудове.
Резюмую: не сподобається хіба що тим самим дорослим, які забули, якими дітьми вони колись були.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати