Фільм толковий, припаде до душі фанатам мелодрам і хеппі-ендів)
Історія про те, як можна все, до чого ти йшов (чи твоє оточення змушувало йти) просто залишається десь в стороні... Про те, як ризикнути всім і поставити на тимчасове захоплення. Тут є і перегони, і круті тачки, і авантюризм...
Рекомендую однозначно!
Очікував від фільму більшої правдоподібності. В цьому фільмі старі дідугани грабують банк і навіть не постраждали. Один охоронець на весь банк?!! І той не стріляє. Після пограбування навіть їх не переслідують, таке відчуття що камер на вулиці які спостерігають за входом немає.
Але сама ідея фільму прикольна, фільм для сімейного перегляду.
Я обожнюю фільми про космос, нові планети та форми життя. Фільм для одноразового перегляду, не більше. Але хто очікував на ЧУЖОГО, то певно у фільмі розчарувався. Бо там його мало.
Не сподобалось те що чужий ЗАНАДТО швидко росте, нереалістично.
Фільм 2015 року, рейтинг зашкалює, якщо можна так сказати, але його неможливо знайти, щоб подивитися. Навіть опису немає — що, про що.
Дуже, дуже дивно.
Хочу зразу вставити цитату Кірстена Данста про нові фільми "Людини-Павука": Вони просто доять корову, за гроші. І це так.
Був на цьому фільмі в кінотеатрі. Фільм мене не вразив. Після перегляду буле таке відчуття що подивився дешеву пародію на павука.
Цей фільм зробив Тоні Старк(Залізна людина), без нього це був би повний трешак!
Я чекав на такі моменти як укус павука, смерть дяді Бена... А отримав шкільні балачки, індуса мажора!!! та дівчину Пітера ТЕМНОШКІРУ! Шкільний гумор взагалі примітивний.
Противник людини павука взагалі слабенький.
Серіал зачаровує із заставки до останньої хвилини серії. Музиці окреме спасибі.
Вкладено багато грошей – це безперечно дорогий серіал. Якщо хтось дивився "Ганнібал", а це проект все того ж Фуллера, залишиться у захваті. Тут, як і фуллерському "Ганнібалі" опрацювання до дрібниць. Від краплі дощу до панорамних сюжетів. Харизматичні персонажі приносять насолоду. Безумовно, заплутана історія, але від цього не менш цікава. Тут все складно, необхідно вловити деталі. Недаремно така висока оцінка IMDB. А в цій конторі фуфло не набере найвищих балів. Моя рекомендація – дивитися однозначно. Не школярам, не підліткам заради оголення та крові, а вдумливому гурману кіно.
Так, вибирайте правильний переклад. Без цензури, так приємніше відчути задум творців серіалу та безпосередньо графічного роману, який власне екранізований.
Кіно, яке доводить, що наполегливий, впевнений та сміливий, хай навіть безталанний, завжди досягне успіху.
Кіно, яке показує усю відносність, почасти абсурдність, безглуздість і божевільну комерціалізованість сучасного мистецтва.
Історія, в якій «вандал» стає успішним художником, а потім на успішного митця перетворюється ще і його помічник режисер-невдаха, в підсумку вандал-художник еволюціює до успішного режисера.
Заплутано, неймовірно, абсурдно, весело, дивовижно… Такого не придумаєш – таке могло тільки трапитись.
Розкішне документальне кіно.
10/10
Нескорений - один з українських фільмів, який я дуже довго відкладав від перегляду, мене завжди відлякувала низька якість відеоряду і звуку, на перший погляд здається, що фільм знятий не 2000, а 1970 року... Одразу скажу що якість відео є найбільшим і чи не єдиним мінусом фільму.
Якість:
Так, фільм має не дуже яскраву картинку і звук, мабуть головною на те причиною, що для зйомок використовували стару відеотехніку з Кіностудії Довженка, яка лишилася з радянських часів.
Бюджет фільму 1 млн доларів, що на той час для українського фільму було колосальною сумою, гроші на фільм збирали в Україні і українській діаспорі в США. Це був перший фільм в незалежній Україні з таким великим бюджетом. Переглядаючи фільм можна помітити на що пішли ці гроші: багато локацій, історична форма, костюми, техніка, невеликі спецефекти. Операторська робота сама по собі теж не погана, в потрібні моменти камера проходить крізь траву, плавно супроводжує персонажів або здіймається на висоту.
Актори:
...
Гра акторів на висоті, їм вдається переконати глядача що все по-справжньому і змушують переживати. Дуже вдало підібрані актори на ролі Шухевича і Бандери, що реально схожі на своїх персонажів. Цікаво, що російськомовні персонажі грають у фільмі так, як у відомих радянських фільмах, іноді здається, що дивишся фільм про війну 70-х років, але це не є мінусом, а навпаки плюсом, що пасує у фільм. Також у фільмі можна не тільки почути, а й побачити деякі голоси, що прославилися українською озвучкою голлівудських фільмів в 1990-х роках.
Одним з цікавих фактів фільму є те, що Степана Бандеру зіграв Ярослав Мука, який і у попередньому фільмі режисера Олеся Янчука "Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені (1995)" так само зіграв лідера українських націоналістів Степана Бандеру.
Сюжет:
Це основне, що робить цей фільм таким гарним. Сюжет тримає в напруженні весь фільм, дуже цікава ідея з флешбеками. Образ Шухевича всебічно розкритий, що і було головою метою фільму. Історична лінія також дотримана з реальними подіями, по фільму можна вивчати історію.
Висновок:
Загалом фільм сильний, видовищний, цікавий і захоплюючий. Вважаю що це перший фільм незалежної України такого високого рівня. Раджу переглянути.
Коли, після почутого позитивного відгуку про цей фільм, я побачив що одна з головних ролей зіграна Джоном Ґудменом, я зрозумів, що обов'язково знайду 2 години на перегляд.
Я очікував на першокласну акторську гру і отримав її. Всі три актори, чиїх героїв автори фільму помістили в один невеличкий підвал чудово відіграють призначені їм ролі. Завдяки цьому, сюжет який не дуже вражає оригінальністю розквітає та поглинає глядача. В середині фільму легко відчути себе одним із мешканців цього сховища, яке чомусь нагадує тюрму, а сюжетні твісти хоч і є очікуваними, можуть вразити.
Можу відрекомендувати цю стрічку для приємного вечірнього перегляду. Шедевром або проривом її назвати я не можу, але звернути увагу на неї варто.
Я обожнюю подібні фільми, але в цьому фільмі на жаль дали упор на графіку( Додали якихось велетенських слонів!!! Не драконів, дракони напевно їм приїлись...
Якогось беня вліпили темношкірого актора туди, я не расист, але в ті часи правою рукою короля темношкірий просто не міг бути. Це реально рве шаблони і фільм вже серйозно не сприймається, вбивається середньовіччя.
Але в цілому один раз подивитись фільм можна.
ПРО ЩО КІНО
На початку фільму бачимо любовний трикутник. Жінка-красуня (Джамала) – зірка Харківського театру, в яку закохується американський інженер і злий НКВД-шник. Вона звісно ж любить хорошого, а поганий буде руйнувати їхнє щастя. Відверто кажучи – надто вже шаблона історія. Потім інженера вбивають, а його маленького сина-американця, який знає українську мову, аж двічі за неймовірним збігом обставин, рятує сліпий бандурист Іван Кочерга, з яким вони потім подорожують Україною. За ними полює все той же злий чекіст, бо хлопчик забрав документи, у яких йдеться про злочинні наміри радянської влади. Ну і так весь фільм – злі полюють, хороші – переховуються-мандрують, паралельно розкриваючи злий план радянської влади – заморити людей голодом і знищити українських кобзарів.
Сліпі кобзарі у стилі монахів Шаоліня лупцюють озброєних негідників. Крім бойовитості вони ще й здійснюють підпільну діяльність. З хлопчика-американця бандурист Іван Кочерга також зліпив «супербоя». Навчив бит ... ися і відчувати звуки «затридесятземель». Хлопчик спочатку гамселить місцевих розбишак, розкидаючи їх на ліво-право, а потім – очолює банду малолітніх злодіїв.
НЕ ЛЮДИ, А РОБОТИ. НЕ ІДЕЇ, А ШАБЛОНИ
Чи не найбільша біда фільму – персонажі. Вони доволі однакові, плоскі і не розкриваються протягом двох годин, не опиняються перед дилемою, складними вибором, не вагаються, не роблять поганих чи бодай суперечливих вчинків – вони досконалі. Негативні персонажі узагалі не мають нічого людського і доброго, цікавих рис характеру, слабкостей. Ми бачимо цих людей одними на початку фільму і такими вони залишаються до кінця – хтось вижив, хтось загинув. Таке враження, що герої фільму – це не живі люди, а роботи, яким дали команду – рухатись так, казати завчене, посміхатись щиро, кричати і плакати голосно. Діалоги у драмі Саніна – дуже часто штучні і театральні, часом надто пафосні та моралізаторські.
Виникає ще й відчуття розірваності історії, несуголосності сцен поміж собою. Попри це, водночас присутнє і відчуття розтягнутості кінострічки, є непотрібні епізоди та необов’язкові персонажі. Якщо не помиляюсь, у фільмі є три моменти, де у головного негідника юшить кров із носа, коли він думає, або має справу з головним кобзарем. Кров ще й капає на документи, чекіст її розмазує по обличчі... Часто звучить закадровий голос, клацає друкарська машинка. Все це вже було – асоціюється з якимись шпіонськими фільмами і навіть російськими серіалами про війну.
Загалом стрічка наповнена кіношними шаблонами, у яких просто-таки погруз авторський стиль режисера. Фільм наче й охоплює багато локацій, широкі українські простори, але чомусь у підсумку мало не всі персонажі одне одного знають, за дивовижним збігом обставив вчасно зустрічаються, перетинаються, шкодять чи допомагають одне одному. Фільм начебто є історично драмою, а тому недоречними видаються неймовірні здібності персонажів у стилі американських бойовиків чи фільмів про супергероїв, неправдоподібні і збіги та зустрічі у стилі казок та мильних опер.
КІНЕМАТОГРАФІЧНА УБОГІСТЬ І РЕЖИСЕРСЬКА ДВОЛИКІСТЬ
Щодо теми кобзарства… Одна з найкращих сцен фільму – уже наприкінці, де кобзарів везуть у вагоні на смерть, а вони співають – красиво і щиро. Але хотілося краще відчути дух кобзарства, познайомитись ближче з кобзарями, почути їхні розмови, побачити, які в них розваги, проблеми, мрії, ідеали. Вони також живі люди. У кожного була своя драма в житті, кожен має близьких людей, свій характер, достоїнства, слабкості, недоліки. Втрачати кількох кобзарів, яких ти встиг полюбити за час перегляду стрічки було б важче, аніж однорідну масу незнайомих тобі людей – хай і вельми відважних та патріотичних.
Санін зняв кіно про страшну трагедію, одну з сотень незагоєних ран, а тому навіть спроба зобразити на екрані оці страждання викликатиме емоційну реакцію у більшості глядачів. Кров, страждання, катування, розстріли, вибухи, страшні крики однієї з героїнь, а потім і головного кобзаря який, наче в театрі, розводить руки і дивиться на небо... Складається враження, що режисер у намаганні здивувати і вразити, забув для чого він цей фільм знімає. Гра акторів, драматургія, яскравість та справжність персонажів, якісні, цікаві, глибокі та нешаблонні діалоги – чи не основні складові хорошого фільму – у стрічці Саніна банально відсутні. Уповання на патріотичність, художнє відображення історичних подій, гарна картинка і Джамала в кадрі не можуть бути виправданням численних недоліків. Це те саме, що купляти авто без мотора і чотирьох коліс, але з аргументацією – зате багажник великий.
Можна припустити, що Олесь Санін виключно із щирих патріотичних почуттів хотів розповісти своєму народу важливу історію, проте не все вдалося. Але й у щирому патріотизмі творців фільму можна засумніватися, якщо зважити на той факт, що Санін ще доволі недавно працював другим режисером на зйомках скандального українофобського фільму «Матч», оператором цього фільму був оператор «Поводиря» Михальчук, одну з ролей виконував головний кобзар «Поводиря» Станіслав Боклан.
Цей факт чомусь опустили практично всі українські медіа. Нагадаю, що сценарій до фільму «Матч» написав сумнозвісний політтехнолог Тимофій Сергейцев – той самий, який 2004 року був консультантом Януковича під час президентських виборів і якого вважають одним із творців агітаційного ролику і плакату із поділеною на три сорти Україною.
Чи змогли Санін і його команда так швидко еволюціювати з інструментів пропаганди Росії і перетворитися у щирих патріотів? Хтозна. Запах лицемірства все ж доволі відчутний. Головне гасло «Поводиря» «Заплющ очі – дивись серцем» більше асоціюється з політтехнологічним «Відключи розум – голосуй серцем».
Просто чудова стрічка. Цікавий, нестандартний сюжет, блискуча гра акторів та дуже атмосферний саундтрек. Звісно, маючи бажання, можна знайти якісь недоліки, але на це не має часу. З перших хвилин глядач починає шукати відповіді на питання, які йому жбурляють автори фільму. Сюжет не квапиться відповідати на питання, а лише зрідка підкидає поодинокі пазли. Ближче до кінцівки ти крутиш в руках шматки картини яку збираєш та намагаєшся здогадатись, як саме їх треба з'єднати і яких пазлів бракує. Тому, після перегляду я одразу поліз шукати підтвердження в Гуглі, чи правильно я все зрозумів.
Чудово, що на екрани виходить таке кіно. Я знав, що Фінчер та Вільньов не підведуть, а тепер я придивлюся до Тома Форда. Хто знає, може він приєднається до двох вищезазначених джентльменів в моїй ієрархії.
Дуже хвилювався, що після «Прометею» знов буде багато сюжетних провалів та незрозумілих мотивів у вчинках персонажів, але видохнув з полегшенням. Незважаючи на деякі дрібні придирання фільм вийшов чудовий — динамічний, з подтекстом та цікавим вмістом, розвитком подій, напругою. Дивитися на екрані кінотеатру одне задоволення, хоч і не в 3D (в Україні нажаль не буде). Дубляж без претензій, підібраний за голосами, не відволікає. Про події фільму лише зазначу, що дуже спірних та незрозумілих моментів з «Прометею» в цьому фільмі спробували дуже елегантно вирішити. Враховуючи загальний задум Чужого з самого початку історії - вийшло дуже чудово, раджу відвідати кінозал, отримаєте задоволення від захопливої історії, роздумів про розвиток «штучного рафінірованого» розуму, якісних планів та декорацій. Не пожалкував. Не розумію (зовсім) незадоволень глядача за ніком «Кошеня»... Мабуть бачили різні історії)))
Сильно розчарував новий фільм "Чужий".
Чужого майже нема в фільмі, як і нормального екшену =(
Перша година проходить дуже слабо, нічого крім "довгого вступу". Що ж, таке часто зустрінеш, але Чужий побив всі сучасні фільми по тривалості вступу та "сонливості" для глядача.
Крапля екшену на 5хвилин і це все, що ми побачимо в половині фільму.
Хоча ні, не все - ми також побачимо "чудове" рішення про вихід космонавтів на невідому планету знаючи про, те що їм потрібно доставити вантаж у 2000 колоністів та мабуть недешивим устаткуванням та ще й без скафандрів, бо бачте "нам не хочеться нажати пару кнопок для продовження гіперсну".
Можливо, що їм дійсно хотілось дослідити нову планету та стало нудно, але наврядчи той, хто оплачує їхній бенкет вчив їх так ризикувати.
Ще було багато "логічних" моментів зі зв'язком та "круті рішення" екіпажу, чужого який може стати з малюка великим за декілька секунд та іншого ... зовсім неправдоподібного добра.
Весь фільм звівся до балаканини, гри на сопілці силіконів та декількох моментів аля третьосортного жахастика.
Здається, що режисер хотів зробити фільм франкенштейн, щось між Прометеєм та Чужим, але як це часто буває, вийшло не дуже.
Після численних перемог та хайпу в мережі я вже думав, що буде дуже добрий фільм-мюзикл.
Але Раян Ґослінг взагалі дуже слабо спвав, танцював. Чесно кажучи вони обидва дуже слабо танцювали, як початківці, добре що хоч Емма Стоун більш менш добре співала.
Я очікував більшого.