Страх втратили! - Рецензія до фільму «НОУ» / Nope

Цей фільм, чию назву було б краще перекласти «Е ні», продовжує традиції Піла, проте робить це як качка. Знаєте, качка і ходить, і плаває, і літає, але все це виходить не дуже добре.

Є ранчо, яким давно володіє родина темношкірих американців. Вони розводять коней для зйомок у фільмах. Несподівано голова родини незбагненним чином гине і ранчо успадковують його син О'Джей і дочка Емералд. Після цього над ранчо починає літати НЛО, фото якого могло б принести чамало грошей. Отож, починається полювання за НЛО, в якому самі люди скоро виявляються здобиччю.

Режисер оригінально обіграв тему НЛО, пропонуючи аж три пояснення літаючої тарілки: інопланетяни, невідома тварина і янгол. З цього виростає цікава інтрига, яка однозначного пояснення причому не потребує. Справа не в тому, що люди зустріли, а в тому, як вони реагують на порушення звичайного для них плину життя.

У фільмі паралельно присутні багато тем і образів, але не всі достатньо чіткі. В «Ми» того ж режисера розгадування символів були не обов’язкові, проте розгадки досить зрозумілі. А тут і таємнича левітація взуття, і НЛО, що порівнюється з ковбойським капелюхом, і містичний квадрат, і нарешті оскаженіла від страху мавпа, об яку зламано вже скільки мізків.

Серед тем, які досить чіткі та до яких фільм робить висновки:
- Фальшивість почуттів. Посмішка, привітність, сміливість – усе це для публіки, для отримання матеріальної вигоди. Мені спала на думку та весела японка на одній минулих виставок E3, що вся така «єєєй, народ, дивіться як класно». Ось так поводиться на публіці Емералд. Хоча на самоті чи з братом вона зовсім інша.
- Життя під об’єктивами камер. Всі бачать одні одних, а чого немає на фото чи відео, того наче й не існує. Сучасні люди прагнуть спершу засвітитися на картинці, а потім думають куди її приткнути. Звідси фанатична довіра до зображень і як наслідок продукування різних ідолів. Їх тут повно дуже буквальних, від цілого поля аероменів і аеростату-маскота місцевого парку розваг, і до авторитетних шоуменів і кінооператорів.
- Нездоровий потяг до видовищ. Цитата з книги пророка Наума на початку демонструє зміну ставлення людей до дива. В сучасному світі нема поганого піару, твори, руйнуй, кривляйся, роби дурниці, програвай і страждай – головне, щоб це привертало увагу. Ти живеш, поки тебе бачать інші. А щоб бачили подовше, ти мусиш дивувати, чого б це не коштувало.
- Люди не хочуть дива як джерела особистого духовного досвіду. Вони хочуть, аби інші бачили як з ними стається диво. Якщо до тебе прилітає янгол, ти сфоткаєш його і зароблятимеш на цьому бабки, замість спілкуватися з тим янголом, який тобі може щось важливе має повідомити.
- Втрата страху. Страх добре продається, з загибелі людей і тварин за жахливих обставин легко зробити видовище. В «Воно» Кінга клоун Пеннівайз живився зляканими людьми, бо вони смачніші. Тепер люди смакують чужий страх. Страх перестав захищати нас, він відвертає від небезпеки одиниць, як-от О'Джея, що проявляє розумну боязливість.
- Бог покарав людей, пославши їм НЛО, але люди такі зіпсуті, аж не розуміють, що їх узагалі покарано. Емералд навряд чи пережила якесь духовне переродження, поки її брат бачив справжній вигляд янгола. Та принаймні в них тепер є фото, ікона, якщо хочете. З якої можна зробити святиню, а можна нового ідола.

Велика кількість тем, присутніх у фільмі, роблять його напруженим і місцями тривожним. І через це ж він не так струнко побудований, як «Пастка». Хоча актуальність «в точку», і операторська робота на висоті, «Ноу» бракує ясності, він лишає глядачів із сумнівами чи дійсно вони все так зрозуміли, як слід. Але Джордан Піл уже сам став таким собі ідолом для кінокритиків, тому цей фільм... може він теж «фальшиве диво».