Yaryna Hanushchak

Попередження: рецензія містить спойлери

Цар Едіп - це екранізація відомої всій Європі однойменної трагедії Софокла П'єром Паоло Пазоліні. У фільмі, як і у трагедії, розповідається про хлопця царського роду - Едіпа, який вбив свого батька та одружився з матір'ю сам того не відаючи.
У кінокартині ми можемо спостерігати дві часові лінії - сучасність (на той час ХХст.) та античність. Починається все у ХХ столітті, де батько ревнує свою дружину до сина, що можна ясно зрозуміти за ходом його думок який нам показують: "Ти прийшов щоб забрати моє місце в світі, зігнати мене в небуття та забрати все що я маю, і першою ти забереш її - жінку яку я кохаю". Після чого нам показують сцену, де батько стискає п'ятки свого сина який лежить в колисці. Саме після цієї сцени події переносяться в минуле.
В минулому нам показують пастухів двох царств - Фів та Коринфу. Пастух Фів тримає на палиці прив'язаного малюка, та залишає його на території сусідів. Пастух Коринфу приносить дитя своєму царю, який вважає його "подарунком долі". Вони з дружиною радіють хлопчику, та усиновлюють його, давши ім'я Едіп та ніжну кличку "опухлі п'яточки". Вже тут ми можемо зауважити продуманість сюжету П'єра Пазоліні. Те, що було в сучасності переноситься в минуле.
Едіпу сниться жахливий сон про його інтимний зв'язок з матір'ю й він вирушає в дорогу до оракула щоб розтлумачити свій сон, та заспокоїти душу. Натомість, після того як він дізнався про пророцтво "ти вб'єш свого батька та пізнаєш плотський гріх з матір'ю" Едіп вирішує не повертатися до своїх прийомних батьків, та вирушає до Фів. На розпутті поблизу міста, він вбиває свого біологічного батька - царя Лая, та його слуг. Цей момент для мене був дуже спірний: незрозуміла поведінка Едіпа, необґрунтована лють, жорстокість, та абсолютне ігнорування корони на голові Лая. Після цього Едіп переміг сфінкса, нагорода за якого - цариця фіванська Іокаста. І тут мою увагу привернула швидкоплинність подій: склалось враження що вбивство царя, вбивство сфінкса та те що Іокасту видають за переможця сфінкса відбулось в один і той самий день. Цариця не встигла навіть поховати чоловіка, та побувати в скорботі. Опісля десятку років правління Едіпа у Фівах, до царя приходить стурбований народ, та розповідає про страшну хворобу в місті від якої помирають тисячі міщан. Креонт (брат Іокасти) дізнається у оракула що щоб позбутись біди, треба позбутись вбивці Лая.
Досить цікавим є те, що у фільмі все відбувається хронологічно, а в трагедії все починається з середини, де всі починають шукати вбивцю минулого царя, та поступово дізнаються про вчинки та життя Едіпа.
Щоб не спойлерити весь сюжет, я краще поділюсь своїми враженнями від акторів та їх героїв.
Едіпа, якого грав Франко Чітті, я не можу визначити ні як протагоніста, ні як антагоніста. Зрозуміти цього персонажа дуже важко - з одного боку він любить народ та все робить заради його блага, а з другого боку його гордість не дозволила Едіпу визнати що він причина усіх бід, йому легше було звинуватити Тіресія (провидця) або ж Креонта. Щодо гри Франка в цьому фільмі - не можу сказати що я цілком задоволена, часом було дуже тяжко зрозуміти емоції його персонажа.
Натомість Сільваною Мангано, яка грала Іокасту, я була цілком задоволена. Акторка гарно передала всі емоції та почуття цариці, за умов того, що реплік Іокасти було дуже мало.
Загалом фільм вартий перегляду, він викликає неабиякі, часом змішані почуття, які заставляють заглибитись в себе та подумати: "А як би я поступив на його місці?".
2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: