Фільмографія
Знайдено 7 результатів
La chambre des dames (1983—1984)
La chambre des dames
актор у ролі Renaud
Мінісеріал
Завершений
| Жанр: | драма історичний |
|---|---|
| Країни: | Франція |
| Прем'єра в світі: | 23 грудня 1983 |
| Тривалість: | 52 хвилини (00:52) |
| Кількість сезонів: | 1 Всі епізоди |
| Режисер: | Yannick Andréi |
They Died with Their Boots On (1978)
They Died with Their Boots On
18+
актор у ролі Thomas Barrett, Jr.
| Жанр: | вестерн екшн |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 20 квітня 1978 |
| Тривалість: | 98 хвилин (01:38) |
| Режисер: | Лучіо Фульчі |
This Is Love (1978)
This Is Love
актор у ролі Tommy
| Жанр: | драма жахи |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 26 січня 1978 |
| Тривалість: | 100 хвилин (01:40) |
| Режисер: | Філіппо Оттоні |
Нене (1977)
Sweet Adolescents
актор у ролі Ju
| Жанр: | драма |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 21 вересня 1977 |
| Тривалість: | 106 хвилин (01:46) |
| Режисер: | Сальваторе Сампері |
Є українське аудіо
Перша любов ніколи не забувається. Дії відбувається в католицькій Італії 40-х років. Це історія пробудження перших сексуальних почуттів Жю, закоханого у свою позбавлену комплексів старшу кузину Нене. За допомогою неї Жю дізнається, що таке секс і знаходить відповіді на найпотаємніші питання. Нарешті він відчув себе чоловіком, але коли батько застає його в компанії Нене і її коханця-мулата, справа приймає зовсім інший оборот.
Маловідомий фільм 1977 року маловідомого нам італійського кінорежисера Сальваторе Сампері «Нене» – кіно прикметне. Прикметне і, зокрема, для італійського кінематографа, і, загалом, для тогочасного розкріпаченого європейського кіноекрану, сповненого еротичних мотивів. Адже це час викличної з’яви таких різних, але однаково одвертих фільмів, як, скажімо, «Останнє танґо в Парижі» Бернардо Бертолуччі та «Емманюель» Жюста Жакена.
Події фільму розгортаються у повоєнній Італії, 1948 року. Чотирнадцятилітня Нене, що лишилася без батьків, переїздить із Мілана в провінційне містечко до свого дядька, де опиняється в компанії двоюрідних брата й сестри. Далі ж ітиметься про перше кохання, розгортатиметься історія пробудження перших сексуальних почуттів, драма дорослішання – перетворення дитини на дорослу людину.
Постановник стрічки «Нене» Сальваторе Сампері своїм фільмом, його кінематографічною фактурою ніби повертається в минуле італійського кіна, нагадуючи собі й нам про часи неореалістичної кіноестетики. Звісно, не буквально, в перетвореному вигляді, але помітно, відчутно, з пієтетом і повагою. Та сюжет він розгортає вочевидь не з життя найбідніших італійських верств, хоча більшість живе бідно й важко, згадуючи, як це часто буває, довоєнні часи, з ностальгією та утопічним бажанням так чи так повернутися до них. Сампері цікавить, як вже було сказано, процес дорослішання підлітка, загострений соціальними обставинами.
І, передусім, варто зазначити, що Сампері вдається – і це надзвичайно важливо – обійтися в розгортанні цієї історії без мелодраматичних мотивів, без трагедійних фарб, а також без дидактики, котра так часто гуляє подібними сюжетами, до яких частенько звертаються кінематографісти в різних кінцях світу. Автор фільму ніби просто констатує, ніби нагадує про те, що дитинство рано чи пізно закінчується, а з ним зникає цілий світ, що стояв на своїх особливих підвалинах… І зміну цього світу, зміну світогляду, услід за традиціями фройдівського вчення, фільм «Нене» подає, унаочнює передовсім і навіть педальовано через активне пробудження в дитині сексуальности.
Не зайве буде також зауважити творчий контекст, у якому створювалося це кіно. Річ у тім, що над фільмом «Нене», попри деяку скромність імени режисера, працювали справді видатні італійські кінематографісти. Звісно, не йдеться про якийсь особливий внесок неперевершеного Уґо Тоньяцці, що з’являється в крихітному епізоді в перукарні. Ні, хочу наголосити передусім на особах продюсера цієї стрічки Джованні Бертолуччі та, звичайно ж, оператора Паскуаліно де Сантіса.
Джованні Бертолуччі продюсував більшість найцікавіших фільмів свого двоюрідного брата Бернардо, а також останню стрічку великого Вісконті «Невинний», а ще – фільми непересічних Діно Різі й Альберто Латтуади, також – протягом двох із половиною десятиліть – еротичні кіновправи Тінто Брасса. Ну а де Сантіс – один з найвидатніших італійських операторів, що творив разом із такими кіновелетами, як той самий Вісконті, як Фелліні, Брессон, Лоузі та Вітторіо де Сіка. Він незмінно, з 1965-го, фільмував стрічки для Франческо Розі; і знайшов свою смерть на українській землі – помер 1996-го у Львові від інфаркту, коли разом із Розі знімав останню для них картину – «Перепочинок».
Насамкінець одне важливе зауваження про деяку, м’яко кажучи, невідповідність віку головної героїні та віку актриси, що виконує її роль. Нене за сюжетом має чотирнадцять років, а на екрані її тим часом утілює 23-літня акторка. Усе це – через одверті еротичні сцени, які, зрозуміло, автори фільму не могли довірити неповнолітній виконавиці. Звісно, будь-яка умовність, якщо вона є невідповідною генеральній естетиці фільму, кінематографу як мистецтву шкодить, бо в такім разі важкувато досягти належної міри екранної правди. Утім, спробуйте абстрагуватися…
Маловідомий фільм 1977 року маловідомого нам італійського кінорежисера Сальваторе Сампері «Нене» – кіно прикметне. Прикметне і, зокрема, для італійського кінематографа, і, загалом, для тогочасного розкріпаченого європейського кіноекрану, сповненого еротичних мотивів. Адже це час викличної з’яви таких різних, але однаково одвертих фільмів, як, скажімо, «Останнє танґо в Парижі» Бернардо Бертолуччі та «Емманюель» Жюста Жакена.
Події фільму розгортаються у повоєнній Італії, 1948 року. Чотирнадцятилітня Нене, що лишилася без батьків, переїздить із Мілана в провінційне містечко до свого дядька, де опиняється в компанії двоюрідних брата й сестри. Далі ж ітиметься про перше кохання, розгортатиметься історія пробудження перших сексуальних почуттів, драма дорослішання – перетворення дитини на дорослу людину.
Постановник стрічки «Нене» Сальваторе Сампері своїм фільмом, його кінематографічною фактурою ніби повертається в минуле італійського кіна, нагадуючи собі й нам про часи неореалістичної кіноестетики. Звісно, не буквально, в перетвореному вигляді, але помітно, відчутно, з пієтетом і повагою. Та сюжет він розгортає вочевидь не з життя найбідніших італійських верств, хоча більшість живе бідно й важко, згадуючи, як це часто буває, довоєнні часи, з ностальгією та утопічним бажанням так чи так повернутися до них. Сампері цікавить, як вже було сказано, процес дорослішання підлітка, загострений соціальними обставинами.
І, передусім, варто зазначити, що Сампері вдається – і це надзвичайно важливо – обійтися в розгортанні цієї історії без мелодраматичних мотивів, без трагедійних фарб, а також без дидактики, котра так часто гуляє подібними сюжетами, до яких частенько звертаються кінематографісти в різних кінцях світу. Автор фільму ніби просто констатує, ніби нагадує про те, що дитинство рано чи пізно закінчується, а з ним зникає цілий світ, що стояв на своїх особливих підвалинах… І зміну цього світу, зміну світогляду, услід за традиціями фройдівського вчення, фільм «Нене» подає, унаочнює передовсім і навіть педальовано через активне пробудження в дитині сексуальности.
Не зайве буде також зауважити творчий контекст, у якому створювалося це кіно. Річ у тім, що над фільмом «Нене», попри деяку скромність імени режисера, працювали справді видатні італійські кінематографісти. Звісно, не йдеться про якийсь особливий внесок неперевершеного Уґо Тоньяцці, що з’являється в крихітному епізоді в перукарні. Ні, хочу наголосити передусім на особах продюсера цієї стрічки Джованні Бертолуччі та, звичайно ж, оператора Паскуаліно де Сантіса.
Джованні Бертолуччі продюсував більшість найцікавіших фільмів свого двоюрідного брата Бернардо, а також останню стрічку великого Вісконті «Невинний», а ще – фільми непересічних Діно Різі й Альберто Латтуади, також – протягом двох із половиною десятиліть – еротичні кіновправи Тінто Брасса. Ну а де Сантіс – один з найвидатніших італійських операторів, що творив разом із такими кіновелетами, як той самий Вісконті, як Фелліні, Брессон, Лоузі та Вітторіо де Сіка. Він незмінно, з 1965-го, фільмував стрічки для Франческо Розі; і знайшов свою смерть на українській землі – помер 1996-го у Львові від інфаркту, коли разом із Розі знімав останню для них картину – «Перепочинок».
Насамкінець одне важливе зауваження про деяку, м’яко кажучи, невідповідність віку головної героїні та віку актриси, що виконує її роль. Нене за сюжетом має чотирнадцять років, а на екрані її тим часом утілює 23-літня акторка. Усе це – через одверті еротичні сцени, які, зрозуміло, автори фільму не могли довірити неповнолітній виконавиці. Звісно, будь-яка умовність, якщо вона є невідповідною генеральній естетиці фільму, кінематографу як мистецтву шкодить, бо в такім разі важкувато досягти належної міри екранної правди. Утім, спробуйте абстрагуватися…
Street People (1976)
Street People
актор у ролі Ulisse da bambino
| Жанр: | драма екшн кримінальний |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 30 березня 1976 |
| Тривалість: | 92 хвилини (01:32) |
| Режисер: | Мауріціо Лучиді, Гульєльмо Гарроні |
Eye of the Cat (1975)
Eye of the Cat
12+
актор у ролі Luca, Marcello's Son
| Жанр: | комедія драма |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 19 жовтня 1975 |
| Тривалість: | 100 хвилин (01:40) |
| Режисер: | Альберто Бевилаккуа |
Il caso Raoul (1975)
Il caso Raoul
актор
| Жанр: | драма |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 28 квітня 1975 |
| Тривалість: | 100 хвилин (01:40) |
| Режисер: | Мауріціо Понці |
Коментарі:
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Сайти
Фільтр Скинути фільтри
Форум
Розділ: Українське закадрове озвучення
25 червня 2026, 12:47
Фільми, серіали, анімаційні серіали з перекладом Студії 1+1 до 2008/2009 року22 червня 2026, 17:52
Побажання щодо нотаток21 червня 2026, 11:14
Нагороди19 червня 2026, 23:56
Podillya Film Studio14 червня 2026, 0:44
"Стежу за серіалами"11 червня 2026, 9:14
Фільми, серіали, анімаційні серіали, які транслювали на телеканалі ICTV10 червня 2026, 18:28
Останні коментарі до фільмів
Порожній спектакль... Таке враження що все на зеле...
Мортал Комбат ІІ (2026)
Вказаний сценарист Добричєв, можливо кеґебіст http...Таємниці Святого Юра (1982)
Типово для комуністичних часів – митрополита УГКЦ...Таємниці Святого Юра (1982)
Кінознавець Олег Оліфер знайшов українську версію....Таємниці Святого Юра (1982)
Як на мене, це найслабша частина трилогії. Під час...Той, що біжить лабіринтом: Випробування вогнем (2015)
Чесно? Не знаю, бо не пам'ятаю. Пам'ятаю більше га...Суперники (2024)
Що саме хочеться знати?...Суперники (2024)
Нещодавно переглянуті: