Ну, тут вже радити недоречно, діло, як то кажуть, хазяйське... Першого Айронмена хіба можна... то така штука, що має самостійну цінність безвідносно до всіх подальших філерів

Ну, Ендґейм - це взагалі не самостійний фільм, а фінальна серія серіалу. Якщо вже підзабув, що було всередині, кінець переглядати нецікаво...

)) Ну, гіпербола в дії... Але коли аналізувала, у мене вимальовувалися десь три відносно різних сценарії того, як можна трактувати стосунки цієї парочки, і хто у який момент ким маніпулює. Оскільки я не претендую на те, щоб охопити все на світі, я допускаю, що хтось може знайти їх більше.

Ну, діагноз реальній людині має ставити винятково спеціаліст, адже крім обмеженої кількості рук у неї, як правило, обмежена кількість і всього іншого, тож тут потрібен акуратний підхід. А от ставити діагнози персонажам фільмів можна і за рецензіями, і за відгуками на рецензії, і навіть за відгуками на відгуки :-) Персонаж з вікна не викинеться і до суду не подасть, а треба ж якось розважатися...

Описане у фільмі схоже на симптоматику біполярного розладу, або, як раніше казали, маніакально-депресивного психозу, тільки ще підкріпленого галюцинаціями. Фаза депресивна змінюється фазою маніакалу (скаженої творчої активності), і так людина все життя живе, а ми просто спостерігаємо за одним із найяскравіших періодів. Якщо ж людина починає лікуватися - фази стираються, і життя стає стерпним, але, як кажуть, таким собі рівномірно сіреньким, а аж ніяк не щасливим...
Так що, особисто я не здивуюся, якщо герой в один прекрасний день злізе з таблеток (а цілком очевидно, що в кінці фільму він саме на них і сидить, бо подібні психотичні стани самі по собі не минають), і раптово виявить, наскільки він скучив за своїм Бобром... Жаль тільки, що кількість рук у нього обмежена...

Такими темпами можна дійти до висновку, що все зло від математики))

Ну, з таким Джеком не нудно, підозрюю. Але треба справді любити такого друга, щоб пробачати йому всю ту дурню, яку він робить і в яку втягує через власну недалекоглядність. (Я, звісно ж, про героя фільму)

Вочевидь, він просто думав не головою)) і вирішив, що йому страшенно пощастило...

Так і є. Кіно не змінюється, а ми дорослішаємо і, як правило, розвиваємося, тож те, що сподобалося у 20 років, має всі шанси не сподобатися у 30.

А буває навпаки, що ностальгія за пережитими вперше емоціями настільки сильна, що можна дивитися кіно і десятки разів, і продовжувати виправдовувати будь-які його огріхи (так часто виходить із тим, що справило сильне враження в дитинстві).

Словом, мозок - цікава штука))

Дякую за ремарку. Привела просто ті варіанти, які сама чула-бачила :)

Пропоную до інформації про фільм "прикрутити" розділ "нагороди". І взагалі, було б цікаво, якби був окремий розділ із зведеною інформацією по призерах/номінантах різних кінофестивалів різних років