На мою думку, ви все робите правильно, але іноді трохи пересолюєте.)) Ну, нема в українській мові слів з буквосполученнями "хє" та "шє". Та й у кацапів Шепітько, Шевченко - перший склад звучить так само як у нас.

Але суть не в цьому. Я вважаю, що не треба відхрещуватись від етнічних українців, які зробили вагомий внесок в мистецтво (науку, економіку тощо) інших народів, у тому числі, московитів. Цих людей слід належним чином оцінювати, а їхні імена писати правильною українською.
Зрештою, не було би ніякої російської імперії, якби на їхнє гниле болото не припхалися всілякі феофани прокоповичі, розумовські та гоголі! Це ми їх зробили, а не вони нас! Їхню літературу, театр, балет, космос і так далі. І про це треба щоденно трубити на весь світ! Фактично, московія - наша колишня колонія, яка з'їхала з глузду, оскаженіла і намагається перегризти горло своєму справжньому господарю. Ми їх породили, ми тепер з ними і розберемось, бо більше ніхто, окрім нас, з ними не розбереться. З ними, і з усіма іншими зазіхаючими, причому з їхньою допомогою і їхнім коштом, якщо мати клепку, звісно. Це називається експансією. Наш час настав. Пора забирати своє. І це - не тільки території.

До чого тут взагалі Джордж Клуні?
Я згадав двох жінок, і обидві вони не є етнічними росіянками. Новодворська - наполовину єврейка, народилась в Білорусі, Ахеджакова - черкешенка, народилась в Україні.
Власне, якщо говорити про московських підданих, які "щось адекватне роблять" (або робили) проти путінського режиму, то не дуже є з чого вибирати. Навряд чи їх набереться більше десятка, і більшість з них - "інородці", як там кажуть.

Гоголь - не український письменник, це очевидно. Так само очевидно, що він був етнічним українцем. Чому ви, за вашим правилом, не написали "для мене Нікалай Ґоґаль ніколи не буде українським письменником"? Щось вас зупинило? Зате не українську режисерку, але етнічну українку Ларису Шепітько ви впевнено і легко виправили на Ларісу Шєпітько. Вибірковий у вас підхід якийсь...))

Виправив сирожино поганяло назад, на таке як було.
Ще й пику йому поміняв, бо занадто радісна була.
Тепер він скорбіт, як і усі расіянє...

Загалом, підтримую Ваш підхід до написання москальських імен, а таких покидьків, як згаданий сирожа, можна було би ще й з маленької букви писати, але то таке... Як на мене, то навіть забагато честі витрачати час на виправлення імен усіх цих болотяних "талантів". Але загальновідомі персонажі (занесені до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України, фігуранти бази центру «Миротворець» тощо), безперечно, мають бути відповідно помарковані на Кінобазі.

Що стосується правил редагування, то тут питання значно складніше, бо за діючим правописом (який теж потребує редагування, хе-хе), моск. імена і прізвища справді транслітеруються на український лад. Так, як зараз почали писати (владімір та ін.), є спробою часткового транскрибування моск. імен. Повністю транскрибований (без спеціальних фонет. знаків) сирожа виглядатиме приблизно як "сірґєй бєзрукаф" - мінусом таких варіантів є те, що іноді важко відразу зрозуміти, про кого йдеться.

Це я до того, що мабуть не завадить трохи почуття міри, навіть, коли йдеться про кацапів.
Наприклад, я категорично відмовляюсь толерувати різноманітних "хароших рузкіх" і дозволяти їм засирати наш інформаційний простір вятською балаканиною, проте є кілька імен, які мені зовсім не хочеться транслітерувати подібним чином. Таких, як покійна вже Валерія Новодворська, або старенька Лія Ахеджакова, яка від самого початку, з 2014 р. послідовно і без застережень виступає проти російської агресії в Україні, в результаті чого була звільнена з театру, у якому працювала 50 років.

Даруйте за такий лонґрід-коментар, але хочу ще кілька слів сказати за радянський кінематограф. Я давно перестав ним цікавитись, бо сильно його об'ївся у совкові часи, але це не значить, що треба повністю віддати "авторські права" на нього нинішнім кацапам. Попри майже тотальну ідеологічну заанґажованість, є ряд високохудожніх стрічок, у створенні яких брали участь етнічні українці. Не всі вони змогли реалізуватись в національному українському вимірі, але серед них є митці світового рівня. Нащо від них відмовлятися, збагачуючи тим самим велику (розміром) московську культурку? Ядерна тактична зброя та крилаті ракети, яких ми так вчасно позбулися, теж були націлені не туди, куди треба - так само, як деякі високохудожні але ідеологічно неправильні тепер радянські фільми. Але ні перше, ні друге зовсім не було сміттям! Усе залежить від правильного використання або художньої інтерпретації.

Зазирніть на сторінку фільму "Ти і Я", знятому в 1971 р. на кіностудії «Мосфільм» радянською кінорежисеркою українського походження Ларисою Шепітько.
https://kinobaza.com.ua/titles/you-and-me-1971
Я виклав там зображення... жовто-блакитного українського прапора у кадрі.))
Можете собі уявити, щоб таке прикре, випадкове недбальство допустили у 1970-х у якомусь іншому фільмі, знятому десь на кіностудії ім. О. Довженка якимось іншим радянським кінорежисером?
Отож.

Значною частиною акцій найбільшого українського оператора компанії Київстар володіє російський олігарх (хоча й народжений у Львові) михайло фрідман, який після повномасштабного вторгнення потрапив під санкції Заходу через близькість до путіна. Залюбки підпишусь на послуги Київстар ТБ, але тільки після того, як цю компанію націоналізують. За "якістю послуг" і агресивністю нав'язливого сервісу Київстар поступається тільки сумнозвісній Волі-кабель. Заявляю про це відповідально, бо маю печальний досвід співпраці з одними і другими.

Так і є. Денні Вільньов - хороший режисер, але трохи перехвалений. Відверту халтуру він вже мабуть зняти не зможе, хоч би й хотів. Але й шедеври не випікаються як пиріжки один за одним навіть у геніальних режисерів. Сподіваюсь, що найкращий його фільм у нього ще попереду. Але це точно буде не Дюна-3, хе-хе.

Цікаво, що 20 років тому батьки ще цілували своїх дітей в губи і це можна було показувати в кіно, причому, навіть уповільненими кадрами. Сьогодні це вже виглядає не так безневинно і викликає... хм, певні підозри, хе-хе. Переконаний, що якби подружжя Бейконів зняло такі ідилічні сцени сьогодні, багато прогресивних "спільнот" негайно навішало би на їхній фільм купу ярликів з педофільною фрейдятиною.

Посередня "драма", ніякий "детектив", заспокійливий "трилер" і нецікавий "артгауз". Щоправда, з хорошими акторами і приємною польською пісенькою в кінці.

На рейтинги корейських фільмів давно перестав звертати увагу, бо насправді такого не буває, щоб якась одна країна виробляла тільки якісну кінопродукцію. Попри те, що у них справді є цікаві режисери, цілком очевидно, що працюють ботоферми, які надувають рейтинги усім підряд корейським фільмам та дорамам. А "рецензенти" у своїх відгуках просто захлинаються в екстазі від перегляду чергового азійського "шедевру". Виглядає кумедно...

Відверта халтура. Достатньо переглянути 10-15 хв. одного фільму, щоб оцінити художній рівень усього циклу цих екранізацій. Для дуже невибагливого глядача, фаната криміналів, який готовий дивитися їх просто усі підряд.

Знаєте, я цілком добре чую ші, коли говорять живі японці чи просто живі люди типу Авраменка. Тобто, можна припустити, що я не зовсім глухий.
Але усі штучно змодельовані голоси - сі, хоч убийте (як на ґуґлі, так і на ютюбі - Japanese English). Комп'ютер, принаймні для мене (музичної освіти не маю), озвучує япон. 寿司 ідентично укр. "сусід" . На другому відео "сусід" - взагалі ідеальний. Не знаю як ви в цих словах чуєте ші, коли там явне сі?))
Тому роблю для себе висновок, що гарного онлайн-конвертора японського тексту в японське аудіо просто не існує, принаймні для таких японських чайників як я.

До речі, якщо повернутись до желехівки, як це вже зробив О. Негребецький у себе в фейсбуці, то можна просто писати СУШЇ і більше нічого не пояснювати.))

Все це дуже добре і правильно, але було би ще краще, якби Ви поділились посиланням на онлайн-конвертор, який грамотно і природно озвучує японський текст. Бо на тих сайтах, які я познаходив, Хірошіма, суші і Такеші Кітано дуже вже явно звучать як Хіросіма, сусі і Такесі. Скільки я не прислухався і не грався з еквалайзером, тільки одного разу мені причулося ледь-ледь помітне шипіння серед суцільного свисту. Окрім того, мене ще цікавлять правильні наголоси в словах.

Доволі нудна психологічна драма з нецікавими персонажами і недолугими еротичними вставками. Серхі Лопес хоча й не позбавлений жагучого каталонського темпераменту, але як герой-коханець виглядає не надто спокусливо, через трохи замалий зріст та злегка заокруглений живіт, особливо, в оголених сценах. Трилером це кіно назвати важко: нема "тривожного занепокоєння" і "саспенсу", натоміть превалює нетерпляче очікування кінця фільму. Втім, дещо нове можна дізнатись про японців, зокрема, коли Йоші пояснює Девіду, чому насправді Мідорі наклала на себе руки.

Дотепно.😊