Станція метро стала для чоловіка місцем, з якого немає виходу. Спочатку чоловік не помічає нічого дивного в довгому коридорі виходу з метро. Проходить через нього кілька разів, лише потім звертає увагу на табличку з написом «Вихід 8» з вказівниками. Йдучи у вказаному напрямку – він розуміє, що ходить по колу.
Я люблю дивне японське кіно. Вже давно усвідомила собі, що його знімають дивні острівні люди, яких ми не розуміємо. Але саме їх світобачення часто допомагало мені побачити в собі щось нове, зрозуміти щось про себе.
Початок фільму є дуже цікавою частиною фільму. Темний монохромний (?!) вагон метро, де всі мовчки вдивляються в свої телефони. Конфлікт з немовлям, що плаче. Крім того, музика «Болеро» Равеля досконало відтворює саму ідею фільму, бо це довгий твір з великою кількістю повторень теми на різних інструментах, подібно до коридору у «Виході 8». Крім Равеля у фільмі звучить музика Баха та Дебюссі в абсолютно неочікуваних ситуаціях.
Використовуючи тему пошуку ... виходу, автори досліджують екзистенційні теми, показують їх через незрозумілі ситуації. Тому й з'яляються аномалії, символи, тому є гротеск, тому люди іноді виглядають, як андроїди. А прості питання про буденність звучають інакше в цьому контексті. Звичайно, можна цього всього не помітити, тоді фільм буде виглядати нудним, затянутим, простим.
Що мені сподобалось.
- Захопливий звуковий дизайн. Навіть в моєму планшеті звук здавався об'ємним. Уявляю, як це було б в кінотеатрі.
- Візуально чіткий та чистий, без надмірних деталей.
- Сильна акторська гра. Офісна людина здавалась роботом. А погляд головного героя в фіналі стоїть перед очима вже другий день
- Основні людські теми і страхи. Робота, буденність, здоров'я, діти.
- Саспенс (добре, що дивилась вдень).
- Розмивання реальності, занурення в підсвідомі страхи.
Однозначно хороший фільм. Варто подивитися, якщо вам таке цікаво, або ви хочете чогось незвичайного.
Що робить цей фільм дуже цікавим так це навіть не постановка, а прихований сенс усієї езотеричної символіки. Майже кожен епізод можна прокручувати в пам'яті, щоб відчути, осягнути. Якщо ви ніколи не цікавились містикою або езотерикою, то ви або
- здивуєтесь, що світ можна сприймати не розумом, а через відчуття, почуття, інтуїцію,
- скажете, що цей фільм повна фігня, як автор іншої рецензії.
Від нас залежить, чи знаходимо ми підказки, чи звертаємо увагу на деталі, а потім встановлюємо змістовні зв'язки (цей постер представляє одне, той «чоловік, що йде» представляє інше, хлопчик представляє те, і так далі). Про це можна писати дуже багато.
Кожному своє, але я таке люблю.
Попередження: рецензія містить спойлери
Головного героя сюжет підштовхує зійтися з колишньою, бо вона вагітна, вирішити з нею народити дитинку. Бо тоді ця дитина в майбутньому потрапить до нього в часову петлю і допоможе вийти з петлі зараз (але це не факт). Авжеж, чи вибралася дитина з петлі і як себе почувала мама, яка втратила дорослу дитину, нам не пояснять. Як і те, що сталося з чоловіком середнього віку. Бо байдуже, головна ідея кіно - не роби аборт