Отож. Одразу скажу я б поставив і десятку, якби друга частина повністю не забувала встановлені у першій частині правила. Ральф і Ванілопа тікають зі своїх ігор і по факту гру Ральфа знову мають на час закрити, як у першій частині. А він ще у першій частині зрозумів, що це дуже-дуже погано, але робить те саме ідучи до автомата Ванілопи й встановлюючи їй "додатковий рівень". Що? Коли дівчата зламали кермо Ральфа взагалі видно на екрані. І те що творці так легковажно нехтують власними правилами звісно впливає на сприйняття.
Але що ми бачимо поза цим? Знов просту історію про дружбу і дорослішання? Нєа... Не просту. Це історія про трохи хворі відносини — залежність від друга. І не всі люди зрозуміють повністю глибину, а лише ті хто з цим стикається. Я сам був дуже прив'язаний до свого друга, але він виріс, знайшов собі інших друзів і потроху від мене відокремлювався. І цей мультик дуже вчасно дав мені подивитися на себе зі сторони, це була чудова терапія і я неабияк вдячний ... творцям за їхній труд. Але це прямолінійний посил. Але ж це також є метафорою батьківства, тою самою простою історією про дорослішання тощо. Але все це у супроводі прикольних жартах про інтернет і фан-базою Disney. А я фанат Disney. І тому це для мене теж плюс. До того ж всі посилання, мета і самокритичні жарти тут працюють. Це не "Бажання" в якому посилання ніяк не обґрунтовані та лише верещать: "Ми Disney! Любіть нас!". Ні, тут навіть сюжетно зрозуміло чому ми потрапили на Oh My Disney, бо Ральф не хотів, аби Ванілопу відправили у "ту жахливу гру".
Отож, жертвуючи власним лором творці зробили унікальну стрічку, яка у дуже потрібну мить вплинула на мене особисто і я певен, що багатьом іншим теж вдало вказало на їхні відносини й сприйняття дорослішання і відокремлення. Тож, шедевром це я не назву, але скажу, що "Ральф: Інтернетрі" зайняв у мене в серці важливе місце
На голову нижче першої частини. Прямо таки цікавих другорядних персонажей не має. Сама зав’язка теж ставить багато «незручних» питань (ну окрім поняття сірої рутини, захоплення інтернетом усього). Як результат – переглядаєш на фоні, і завершується все «як завжди».
P.S: І особисто мене відсилки не порадували.