Алоха Бо

Отож. Одразу скажу я б поставив і десятку, якби друга частина повністю не забувала встановлені у першій частині правила. Ральф і Ванілопа тікають зі своїх ігор і по факту гру Ральфа знову мають на час закрити, як у першій частині. А він ще у першій частині зрозумів, що це дуже-дуже погано, але робить те саме ідучи до автомата Ванілопи й встановлюючи їй "додатковий рівень". Що? Коли дівчата зламали кермо Ральфа взагалі видно на екрані. І те що творці так легковажно нехтують власними правилами звісно впливає на сприйняття.

Але що ми бачимо поза цим? Знов просту історію про дружбу і дорослішання? Нєа... Не просту. Це історія про трохи хворі відносини — залежність від друга. І не всі люди зрозуміють повністю глибину, а лише ті хто з цим стикається. Я сам був дуже прив'язаний до свого друга, але він виріс, знайшов собі інших друзів і потроху від мене відокремлювався. І цей мультик дуже вчасно дав мені подивитися на себе зі сторони, це була чудова терапія і я неабияк вдячний творцям за їхній труд. Але це прямолінійний посил. Але ж це також є метафорою батьківства, тою самою простою історією про дорослішання тощо. Але все це у супроводі прикольних жартах про інтернет і фан-базою Disney. А я фанат Disney. І тому це для мене теж плюс. До того ж всі посилання, мета і самокритичні жарти тут працюють. Це не "Бажання" в якому посилання ніяк не обґрунтовані та лише верещать: "Ми Disney! Любіть нас!". Ні, тут навіть сюжетно зрозуміло чому ми потрапили на Oh My Disney, бо Ральф не хотів, аби Ванілопу відправили у "ту жахливу гру".

Отож, жертвуючи власним лором творці зробили унікальну стрічку, яка у дуже потрібну мить вплинула на мене особисто і я певен, що багатьом іншим теж вдало вказало на їхні відносини й сприйняття дорослішання і відокремлення. Тож, шедевром це я не назву, але скажу, що "Ральф: Інтернетрі" зайняв у мене в серці важливе місце
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: