+ Прометей
+ Запустили реакцію яка знищить Землю
+ Лише питання часу коли в хід піде вся наявна (відкрита та за величезні кошти протестована) зброя
+ У інших країн немає вибору як мати Відомі та Невідомі Новітні відкриття будь-якої країни
+ Вінець Всіх Наукових відкриттів це зброя масового знищення в мегатонах
+ Его політика і її протистояння сірих продавців (взуття, тощо)
— Досі особисто для мене дике слово проЄкт, а не звичне проЕкт
— Моральні сумління після застосування та скиглення, хоча поки не застосуєш ніяк не оціниш
— Лише для військових розробок кожна держава здатна виділити величезний бюджет - 2 млд. $ 4 тис. осіб і ціле місто побудувати, — доводить безмежне прагнення людей до швидкого самознищення
Останні роботи Нолана ("Дюнкерк" та "Тенет") змусили мене трішки зневіритися у тому, чи дійсно Крістофер настільки геніальний режисер. Проте, цей фільм знову повернув Нолану його колишню славу і "звання" одного з найуспішніших сучасних кінематографістів (про що й свідчать касові збори). Це історія про сварку двох науковців, а саме Штраусса і Оппенгеймера. Публічне приниження Оппенгеймером доктора Штраусса, його небажання підтримувати ідею з водневою бомбою, а також те, що останньому привиділося, що Роберт нацьковував на нього інших науковців, а також, можливо, заздрість його славі, змусило Штраусса докласти всіх зусиль для "знищення" Оппенгеймера. Я очікував, що у фільмі більше часу приділять саме будівництву та ідеї сторення атомної бомби, і хоче це все присутнє у фільмі, використано воно радше як певний елемент, який є важливим для судового процесу та історії самого Оппенгеймера. Також з мінусів є певна затягуваність з хронометражем, перша поло ... вина фільму вийшла трохи нуднуватою і непотрібною, особливо я не зрозумів оголені сцени героїв Кілліана і Флоренс, адже якогось сюжетного впливу ці сцени для загальної картини фільму не мали. Та зрештою фільм вийшов чудовим. Зірковий каст тут не просто для "галочки". У кожного хоча й незначна роль, але доволі важлива. Окрім того, що всі згадують чудову акторську гру Кілліана і Роберта, я ще хочу відзначити Метта Деймона, герой якого є справжнім патріотом своєї країни і відданим своїй справі, і Джейсона Кларка, жорстокого прокурора, мета якого й полягає в тому, щоб "знищити" Оппенгеймера. І тут не позаздриш бідолашному адвокатові, якому довелося битися проти справжніх "акул" та ще й які ведуть нечесну гру. Як і в кожному фільмі Нолана тут також є гра з часом, де не завжди розумієш в якому часовому проміжку відбуваються події, чи то минуле, чи то сьогодення (але мені це навіть подобається). Також дуже багато наукових (фізичних) термінів, які подеколи важкувато зрозуміти, якщо ти з цим незнайомий. Але сама історія, особливо друга половина, яка вийшла доволі інтригуючою та динамічною, вийшла напрочуд вдалою та змушує глядача задуматися про наслідки до наших дій, а не після.
Складно оцінити цей фільм, тим більше після разового перегляду у кінотеатрі. Чекаю, коли вийде онлайн, після зроблю більш об'єктивну рецензію.
"Оппенгеймер" не нудний, він скоріш виснажує балачками у три години. Думаю вдома дивитись його краще. Не потрібно йти на нього заради екшену, тут його не буде. Це велика біографія людини, яка породила купу смертей, але не все так просто, як здається на перший погляд.
Фільм знятий дуже атмосферно, багато у чому схожий на "Гра в імітацію". Актори порадували, Кілліан Мерфі зіграв справді живого персонажа.
Я не буду його рекомендувати, хоч мені він сподобався. Самі вирішуйте по вище сказаним фактам, чи варто його дивитись.
Минулий фільм Крістофера Нолана "Тенет", а до нього "Дюнкерк" багатьох змусли мало не зненавидіти цього так званого генія. Занадто він зосереджується на грі з формою і не переймається історією та персонажами. Його герої - функції, діалоги між якими - пафосна нісенітниця.
Неочікувано його новим фільмом стає байопік. Що ще менш очікувано - його можна вважати вдалим. З історичної точки зору кіно об'ємно та послідовно розкриває прекрасний матеріал. Життя Оппенгеймера та його робота вже давно заслуговували на багатобюджетну екранізацію.
Як сценарист Нолан трохи притримує свій інтелектуалізм і нарешті робить героїв з характерами. Головний герой нехай і не вражає глибиною, все ж поводиться, як щось подібне на справжню людину. Він сумніваєтсья, боїться, помиляється. Все це впевнено відіграє Кілліан Мерфі. Не менш цікавими вийшли персонажі другого плану. Нолан зібрав зірковий каст не заради імен на постері, як то було в "Тенеті", де в Майкла Кейна та і ... нших було по хвилині екранного часу з сухою реплікою. Цього разу навіть у зовсім короткочасних появах актори запам'ятовуються (Від Кейсі Аффлека аж мороз шкірою), а більш важливі герої не поступаються за виразністю центральній персоні. Перераховувати всіх не буду, але соболиво варто відзначити Мета Деймона у ролі прямолінійного генерала.
Як режисер Нолан залишається холодним, але зрідка видає вражаючі сцени. Оповідь ведеться з точки зору сприйняття Оппенгеймера, і часом реальність для нього втрачає звичну наукову об'єктивність. Звук зникає, оточення трясеться, а буває, що й раптом просто на допиті на його колінах опиняється оголена коханка. Таких моментів так мало, від чого вони здаються штучно доданими, але від того не менш цікавими. Промова героя після Хіросіми-Нагасакі - взагалі тріумф аудіовізуалу.
"Оппенгеймера" можна легко обвинувачувати у затягнутості. Акценти історії дещо розмиті. Щось здається не розкритим, а щось вартим видалення. Та все це суб'єктивні оцінки. Очевидно, що Кірстофер розповів те, що хотів. Оппенгеймер, як і всі смертні, просто купка фізичних часток, що інколи можуть рухатися в невірних напрямках. Навіть зрозумівши хибність шляху, ланцюгову реакцію вже не зупинити. Тоді в людині може відбутися вибух, мегатонни якого визначити неможливо.
Це правда, 20% хронометражу можна було вирізати, стрічка затягнута.
В усьому іншому фільм цілком сподобався. Остаточний висновок (діалог фізиків) лишає по собі гіркий осад, і здебільшого тому, що це не якась абстрактна наукова фантастика, а цілком реальний факт і цілком реальний світ. Фільм однозначно не лишить місця для хорошого настрою, як мінімум в день перегляду.