Фатальний потяг (1987)

Lilia Omelianenko 12 лютого 2018, 16:31

Оскар-1988, "Найкращий фільм", номінант
Золотий глобус - 1988, "Найкращий фільм-драма", номінант

Епіграф: “Чем меньше женщину мы любим, тем больше нравимся мы ей…”
О.С.Пушкін

Епіграф № 2: “Всі жінки - янголи, але коли їм обламують крила, доводиться літати на мітлі”
Із ванільних жіночих пабліків

У кінематографі наразі окремим явищем можна назвати жанр під назвою “кіно про фатальну жінку”, який являє собою суміш із кількох, зазвичай драми і триллера. Фатальна жінка зазвичай неймовірно приваблива і сексуальна, розумна, та у той же час аморальна, агресивна і нерозбірлива у методах досягнення мети, і тим небезпечна як для чоловіка, так для оточуючих і іноді для самої себе. Зазвичай, такий образ явно або неявно протиставляється образу звичайної, нефатальної жінки, яка уособлює ніжність, жіночність, здатність до розуміння, і у той же час є “зручною” і перебачуваною, а тому не настільки цікавою. “Синонімами” полярних образів “фатальної” і “нефатальної” жінки ... часто виступають стандартизовані образи “коханки” і “дружини”, “кар’єристки” і “домогосподарки”, і так далі. Корені явища можна, почасти, пошукати у неофіційній біблійній міфології. Там є міф про Ліліт, яка була першою дружиною Адама, але збунтувалася проти нього і проти Бога, і внаслідок цього стала матір’ю всіх демонів. Її образ є прямим протиставленням образу Єви, ідеальної дружини. Таким чином, і жіноча природа з точки зору чоловіка є двоєдиною, адже вона водночас і янгол, і демон. І поміж цих двох жіночих образів - стандартний чоловічий образ, позбавлений полярності, звичайна людина в усіх її неідеальності.

Фільм “Фатальний потяг” ясно демонструє ставлення автора до вказаних символічних образів. Якою б не була привабливою і хорошою жінка-янгол, чоловіка буде притягувати демон своєю сексуальністю і непередбачуваністю. Якою б не була цікавою жінка-демон, чоловік не зможе постійно існувати в її енергії і повернеться туди, де світло, тепло, де все зрозуміло і передбачувано. І насамкінець, лише жінка-янгол є началом творчим, жінка-демон може тільки руйнувати як себе, так і все навколо себе.

Із плюсів: очевидно, що кожен знайде у даному фільмі свій сенс. Хтось буде думати про подружню зраду і те, наскільки наслідки для героя компенсували його вчинок і відвернули його від повторення такої помилки. Хтось буде мислити у бік того, які ж події передували тому, що героїня докотилася до такого життя, і наскільки вона взагалі несе відповідальність за свої дії, зважаючи на яскраво виражену психопатію. Хтось думатиме про “правила” стосунків, і про те, наскільки вони є універсальними і наскільки вони взагалі існують у даній історії і в житті. Хтось просто подумає про важливість адекватної самооцінки для особи будь-якої статі. Так чи інакше, подумати є над чим, і для будь-якого фільму це завжди плюс.

Із мінусів: незважаючи на те, що кожен може виділити для себе героя, якому він схильний дужче співчувати, тим не менш, однозначність авторської позиції особисто для мене псує враження від фільму. Цілковито зрозуміло, на чиєму боці симпатії, а на кого покладена основна провина, і це досягається конкретними сценарними прийомами. Не було б їх - і фільм вийшов би більш неоднозначним, а значить, і більш наближеним до життя. Але тоді, очевидно, не було б триллеру. Сама ж триллерна складова була доволі непоганою станом на 1987 рік, але у 2018 прораховується наперед і погіршує враження від картини.

Ну і насакінець, фільм демонструє свій погляд на життя, але не стільки робить “зріз” із нього, скільки заганяє його у рамки типових образів. І це не зовсім добре, особливо для картини-номінанта на “Оскар”, адже не існує насправді ні янголів, ні демонів, а життя традиційно веселіше і складніше за будь-який особистий погляд на нього. Читати далі