| Країни: | СРСР |
|---|---|
| Жанр: |
короткий
документальний
музичний
романтичний
мюзикл |
| Мова оригіналу: | українська |
| Прем'єра в Україні: | 1 січня 1957 |
| Прем'єра в світі: | 1 січня 1957 |
| Режисер: | Сергій Параджанов |
Фільм-концерт присвячений Державній народній академічній капелі УРСР “Думка”.
Кожне виконання має свій візуальний ряд, розроблений режисером, як окремий драматургічний епізод.
Присутні пісні, що оспівують комунізм та дружбу московитів і українців.
Мови: одна пісня московською, титри українські.
Код для перегляду рейтингу кінобази Виробничі компанії:
Режисер: Сергій Параджанов
Серед творів:
“Вічний революціонер” 1 та 4 куплети (слова Івана Франка, музика Миколи Лисенка);
“Тече вода” (слова Тараса Шевченка, музика Бориса Лятошинського);
“Дударик” і “Щедрик” (обробка Миколи Леонтовича);
“Італійська полька” (І. Рахманінова),
“І шумитть, і гуде” (обробка Г. Вірьовки);
“Соловейко” (слова і музика Марка Кропивницького);
“Над Дніпром” (слова Павла Тичини, музика Г. Жуковського)
“Уж как пал туман” моск. (обробка Н. Полтавцева),
“Комуністичній партії хвала” (слова В. Лефтія, музика А. Філіпенка).
Перебуваючи під впливом українського народного матеріалу, Сергій Параджанов розбавляє концертні номери скульптурою, живописом, лірично відзнятими краєвидами, в яких потік ріки римується з коливанням співаючого хору. Під час однієї з композицій прямо у студії починають квітнути дерева. За камерою Параджанову допомагає Олексій Панкратьєв, видатний український оператор німого періоду, який працював з Миколою Шпиковським над “Хлібом” і “Шкурником”. Проте режисеру бракує досвіду, і, що критичніше, свободи. Фільм знімають на замовлення Київської студії телебачення, і в ньому звучать не лише українські класичні твори, але пісні, що мають пропагувати дружбу українського і московського народів, а також керівну роль комуністичної партії.
Після успіху “Тіней забутих предків” у своїй статті “Вічний рух” у часописі “Мистецтво кіно” Параджанов тріумфально писав, що у “Тінях…” зміг перетворити пісенний матеріал у дієвий, а дієвий у пісенний, що раніше не вдавалося, коли він фільмував “Думку” – одну зі сходинок у його “вічному русі”.
У 2024 році фільм було оцифровано Кінолабораторією Довженко-Центром.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати