Руйнація (2016)

kinohronic 24 лютого 2017, 15:24

Відчуття, що щось ось-ось повинно статися починається з перших кадрів. З цим же почуттям і дивишься весь фільм. До кінця. І це ж почуття так і залишається навіть коли фільм закінчився. Це з незрозумілих моментів.
Фільм напевно дуже повинен сподобається психологам. Ну мені так здається. Є, так би мовити, над чим попрацювати. Так, простому глядачеві, який дивився цей фільм заради Джейка Джілленхол, напевно хотілося б більш відвертої драми, може мелодрами, в самому м'якому випадку, ну взагалі було б оригінально розтягнути це навіть на трилер.
Тобто, задатки у сценарію на це все є хоч греблю гати. Але. Знято все дрібно, не закінчено, шматками і відповідно затягнуто. Сценарних ходів при цьому напхане вагон і маленький візок. Це і сам головний герой, з його особистою драмою і то як він з нею справляється, і відносини його з «дівчиною з техпідтримки», і дружба з її сином-музикантом, і навіть відносини з його тестем. Але жодна ця нитка так ні до чого і не довела. Шкода, знову ж таки, т ... ам були великі можливості.
Що ж маємо в «сухому залишку»? Перше - переживання героя особистої драми і пошуки виходу з неї так і не були розкриті. Друге - крутий танець Джейка Джілленхол на вулиці серед натовпу людей !!! Третє - давати вихід емоціям шляхом якогось руйнування ... не завжди, але іноді потрібна процедура!
P.S. агов піду-но я пошукаю свій молот ... " Читати далі