Японське кіно від німецького режисера

Soya 13 квітня 2025, 22:16

Розумію, що мій погляд на фільми, мої уподобання дуже змінились за роки захоплення корейським та японським кінематографом. Мені важко розповідати про свої враження людям, які далекі від цього. А ще важче розповідати про фільми, які є абсолютно авторським продуктом без будь-якого натяку на масовість. Сказати, що цей фільм не для всіх, буде неправильно, тому що безліч людей живуть звичайним, простим життям.
Важко побачити красу буденності особливо нам, особливо зараз.
А про що фільм?

Головний герой Хіраяма працює прибиральником туалетів в Токіо. Щодня він їздить з роботи на роботу своїм мікроавтобусом, слухаючи рок 1970-х на стареньких аудіокасетах: The Animals, The Velvet Underground та інш. Кожен його день однаковий – зранку робота, перерва на споглядання та фотографування дерева, потім лазня, обід, книжкова крамниця зі старими книжками, читання книжки перед сном, сон. Але все у нього так гарно виходить. Здається, що він радіє і дивується кожному дню. І дощ, і сонце, і похмуре небо - все добре. У своїй мікроквартирі він вирощує в горщиках не кімнатні рослини, а дерева. Він фотографує дерево на стареньку «мильницю» на плівку, він насолоджується грою світла, шурхотом листя, вітром, що грається кроною дерева. Він з насолодою миється в лазні, він насолоджується їжею. Хіраяма дуже мовчазний. Слова йому не особливо й потрібні.

Ритм життя порушується, коли до нього приїхала племінниця Ніко, що втекла з дому. Ніко подобається жити у Хіраями, вона відчувала тепло і радість життя, якого не вистачає у власній сім'ї.

Про такий фільм важко писати, як важко писати про музику, чи про живопис, бо головне тут не зміст, головне не візуальні ефекти, не фантазії про життя на інших планетах. Хіраяма живе поряд з нами, а таке враження, що на іншій планеті.

І неможливо відірвати очей. На щастя, я змогла подивитись фільм у «Жовтні», на великому екрані. Дуже люблю актора Кодзі Якусьо. Тому радію, що він отримав нагороду Каннського фестивалю за кращу чоловічу роль. Його посмішка крізь сльози неймовірна.

Фільм був в прокаті. Дивина, адже японське і корейське кіно не потрапляє до українських кінотеатрів. На жаль.

Чому Хіраяма щасливий і спокійний? Після титрів є фінальний кадр із поясненням слова «Komorebi», яке є лише в японській мові. Його можна перекласти як «сонячне світло, що просочується крізь дерева». Цей фільм Вім Віндерс присвятив великому японському режисерові Ясудзіро Одзу.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: