Покоївка. - Рецензія до фільму «The Housemaid»

"Покоївка" 2010 року - це рімейк фільму 1960 року, який став великим хітом у Південній Кореї. Вирішив переглянути фільм, бо дивився оригінал.
Рімейк має поверхневу спорідненість з оригіналом, він має інший початок, інше місце дії, інших персонажів, інші мотивації, інший моральний нахил, іншу психосексуальну динаміку, іншу середину і вкрай відмінний кінець.

У двох словах, цей рімейк розповідає про соціальну прірву між вищим класом і нижчими класами, де до хатньої робітниці ставляться в кращому випадку як до сексуального об'єкта, в гіршому - як до істоти, що не має права на життя, нечистого дна, презирливого непотребу.

Цікаві факти.
Ранній варіант сценарію був написаний Кім Су Хьон, але після того, як режисер Ім Сан Су так сильно відредагував сценарій, що Кім вважала його повністю власною роботою, вона вирішила покинути проект і публічно висловила своє незадоволення. Хоча фільм включає деякі ключові елементи оригіналу, "Покоївки" Кім Ґі Юна 1960 року, Ім сказав, що намагався ніколи не згадувати про нього під час зйомок, щоб створити сучасний і оригінальний твір. Одна з головних відмінностей між версіями полягає в тому, що дія оригінального фільму відбувається в середовищі середнього класу, тоді як ремейк - в екстремальному середовищі вищого класу.

Ім заявив, що дизайн будинку відображає "традиційний європейський стиль життя", яким насолоджувалися заможні люди по всьому світу в 2010-х роках, і що "особисто я сумніваюся, що це життя, яким вони справді насолоджуються, чи не є воно більше для показухи". У кадрах з висоти пташиного польоту, які час від часу використовуються у фільмі, велика витіювата люстра є спостерігачем, який дивиться зверхньо на буржуазну сім'ю, в якій працює Ин Ї. Вона також відіграє роль у драматичному і трагічному фіналі героїні фільму. Ця люстра в усіх своїх деталях насправді є копією роботи 2008 року "Пісня Діоніса", створеної художником (Bae Young-whan). Рішення включити люстру в "Покоївку" було цілком свідомим.

На перший погляд, світильник виглядає як елегантний витвір у стилі модерн, але придивившись уважніше, виявляється, що його зелені скляні шматочки насправді є гострими осколками розбитих пляшок з-під вина та соджу. Так само і члени висококласної сім'ї у фільмі виглядають елегантно на перший погляд, але насправді вони є досить егоїстичними і жорстокими.

Щодо початкової сцени самогубства, Ім заявив, що метою було показати наслідки самогубства в Кореї, і що глядачі не знають про обставини першого самогубства, як і у випадку з головним героєм, оскільки представники широкої громадськості дізнаються про самогубства, а потім живуть далі, не замислюючись над обставинами самогубства.

Ім заявив, що стосовно сцени на дні народження: "Я хотів, щоб глядачі задалися питанням, чи може Намі дійсно зцілитися після такої події?" Він додав, що продюсер фільму безуспішно вимагав її видалення і що "навколо цієї останньої сцени було багато суперечок", але що фільм "був би так собі", якби фінальну сцену було видалено.

У фільмі є дві сцени, в яких показано великий шрам, або опік, на верхній частині стегна Чон До Йон. Режисер Ім Сан Су сказав: "У Чон До Йо дійсно є шрам, і перед початком зйомок вона розповіла мені про нього, бо знала, що у фільмі буде багато сцен з оголеною натурою. У мене не було жодних проблем чи питань під час зйомок, але під час зйомок я відчув, що шрам дуже добре поєднується з ідеєю фільму, тож це правда, що в кількох сценах я зосередив увагу саме на ньому. Ми могли б стерти його за допомогою комп'ютерної графіки, але я поговорив про це з Чон До Йон, і ми обидва погодилися, що він настільки добре вписується у фільм, що його варто залишити".