Новий початок? Чи фальстарт? - Рецензія до фільму «Вічні» / Eternals

«Вічні»… можуть бути. Це точно не найгірший фільм Marvel, але реклама спонукала до завищених очікувань.
«Вічні» належать вже аж четвертої фази кіновсесвіту Marvel, головні конфлікти розв’язані і глядачів уже 2 роки мляво підводять до чогось нового. Ми звикли, що кіно про супергероїв – це драма+комедія, винаходи+магія, яскраві барви та жвава дія. Переглянути штампи саме на часі. Саме цього «Вічні» прагне, і саме тут просідає. Головна його проблема в тому, що фільм погано стикується з рештою саги про супергероїв.
Отож, перед нами історія про групу безсмертних героїв, Вічних, посланих космічними богами Селестіалами захищати людей. Щоправда, Селестіали (тобто, буквально «Небесні»), яких ми досі бачили в парі кадрів, скупі на пояснення та взагалі мають з цього лише прагматичний інтерес, що межує зі свавіллям. «Привіт» від давньої міфології тут не просто дружнє підморгування, частина героїв – це буквально саме її персонажі (Тена – Афіна, Ікаріс – Ікар, Гільгамеш у ролі самого себе).
Вічні лише схожі на людей, режисерка Хлоя Чжао зобразила героїв без людяності, які проте людяність здобувають. А разом з тим і отримують змогу не коритися долі. І це чудова ідея, з якою фільм ступає на територію, котру досі фільми Marvel оминали. Це питання про цінність життя кожної окремої людини, що опиняється під загрозою через дії (або бездіяльність) супергероїв. Не просто натовп, що тікає з «аааа» серед вибухів чи символічна дитина в нетрях, а дійсно окремі конкретні особи.
Нам багато показують чим займалися Вічні в минулому, у Вавилоні та інших мальовничих місцях. Але Вічних багато, а хронометражу мало (навіть при двох з половиною годинах!). Не вірте постеру, Анджеліна Джолі в ролі Тени очолює команду лише формально. Тому в результаті фільм виходить про всіх разом. Пригадуючи «Месників», там усі головні супергерої мали сольні фільми, а потім збиралися в команду. Тут команда виходить на екран одразу, а потім додатково навантажується контрастом: ось минуле – вона єдина, ось сучасність – вона роз’єднана. І з цього виростають безкінечні тяжкії думи, що світ змінився, люди те, а ми се, в нас було завдання, і ось давнє зло ожило, а як же так, а ми ж отакі, а тепер отак-то…
Приємно, що фільм уникає подавати чергового лиходія-мегаломана і протиставляє Вічним майже що природний катаклізм – за тиждень Земля вибухне. Але цю величну катастрофу постійно заступають Девіанти – одвічні вороги Вічних. Коміксні Девіанти, що були командою людиноподібних антигероїв, стали в фільмі найбанальнішими інопланетними тварюками – чимось середнім між собакою та динозавром. Такі почвари вже були у «Війні завтрашнього дня», «Великій стіні» та купі інших фільмів.
Коли зауважити, що це все ж фільм Marvel, ще й з тієї серії, де були Залізна Людина, де зараз десь є Людина-павук, новий Капітан Америка, Галк, Локі наводить шуму в УЧЗ, а по паралельних всесвітах літає Альтрон з комплектом Каменів Нескінченності, виникає кілька незручних питань.
Вічні – це по сутні роботи, створені для захисту людей від Девіантів. Вічні досконалі та безсмертні. Та при цьому серед них чомусь є глухоніма героїня та героїня – вічна дитина. Чому Селестіали створили їх позбавленими звичайних можливостей решти? Можна було б подумати, що саме ці особливості якось несподівано стануть у пригоді. Але ж ні, ці Вічні саме такі просто тому що, і страждають не через нерозуміння суспільством, а через свою... природу? Тобто, для репрезентації меншин. І треба зауважити, в цьому випадку один з суперегероїв, який гей (вкотре «перший гей/бі» у фільмі Marvel) нарешті виглядає (з якої спроби?) органічно вплетеним до сюжету. Прогресивний Захід, кажете?
Та це ще не найбільша проблема сюжету. Ми дізнаємося, що Селестіалам потрібно досягти великої населеності на кожній планеті, що є «яйцем» нового Селестіала. Чому ж у такому разі вони не завадили Таносу, який знищивши раніше половину всіх істот, відклав народження нових Селестіалів у цілому всесвіті?
Починати нову епоху в фільмах від Marvel «Вічні» намагаються, але виходить фільм замкнутий у самому собі з ледве протягнутими місточками до решти кінофраншизи. Новий початок? Можливо. Але швидше фальстарт.