7/10 Довести справу до кінця

Оскар - 1998, "Найкращий фільм", номінант

Саме так перекладається назва фільму “The Full Monty” - фразеологізм, що після виходу картини отримав і нове значення - “стриптиз із повним оголенням”. Обидва варіанти назви мають право на існування, адже кінокартина водночас розповідає як про оголення (тілесне і почасти душевне), так і про доведення задуманого до кінця, не дивлячись ні на що. Водночас фільм зачіпає аспекти, які його автори або зачіпати зовсім не прагнули, або не достатньо ними зацікавлені, щоб звертати на них увагу при написанні сценарію, ну або ж вони хотіли сказати саме те, що хотіли сказати.

У роздумах про цільову аудиторію я прийшла до висновку, що фільм у першу чергу не просто про чоловіків, а для чоловіків. Думаю, що риси і проблеми головних героїв, їх переживання і почуття будуть близькими та впізнаваними для багатьох представників сильної статі. Тут і прагнення бути головним і годувальником у сім’ї, і чоловіча гордість (місцями хвороблива), і звичка поставити все на кін, і решта поширених чоловічих комплексів у асортименті. Не те щоб жінкам апріорі не сподобається, просто цей фільм знятий не про них. І якщо хлопці, імовірно, будуть переживати радісне відчуття впізнавання і співпереживання, то дівчата, скоріш за все, будуть почуватися як на тому самому “чоловічому стриптизі”, просто спостерігаючи за чужим тілесним та душевним оголенням.

Із плюсів: Фільм приваблює в першу чергу м’яким гумором, щирістю і повною відсутністю вульгарності, що у рамках зображуваної теми є значним бонусом. Персонажі, хоч і викликають ставлення доволі неоднозначне, та все ж дуже колоритні і природні, що викликає бажання спостерігати і співпереживати їм, і це є, без сумніву, компліментом прекрасній грі акторів.

Також у фільмі непогано показано і творчий порив, і натхнення, і фінальну сцену як символічне звільнення від внутрішніх заборон, комплексів і стереотипів. Можна сказати, що багато хто переживав у житті подібний катарсис, який супроводжувався певним емоційним “оголенням”, звільненням від якогось персонального різновиду оковів, і як наслідок - отримання винагороди за свої старання. У цьому аспекті фільм виглядає непогано і в принципі може бути стимулом для кожного, незалежно від статі, віку, соціального статусу і т.д. Просто у кожного свої окови і свій власний катарсис.

Із мінусів: Виходячи із того, що автор фільму головним героям всіляко співпереживає, не дивлячись на певну іронічність їх зображення, не можна не зазначити деякі проблемні моменти. Так, головний герой своїм підходом “усе або нічого” нагадує скоріше підлітка, а не дорослого чоловіка. Це саме той типаж, який буде до останнього сидіти на шиї у дружини/мами і чекати на “роботу своєї мрії”, періодично скаржачись, що його змушують “працювати за копійки”. Так, у фільмі, він знаходить із своєї ситуації цілком оригінальний вихід, але більшість подібних персонажів у житті так і лишаються у пошуках “журавля в небі”, не помічаючи, наскільки жалюгідно вони виглядають у своїй втечі від реальності, звинуваченні всіх навколо у своїх проблемах і сидінні на чужій шиї.
Автори ж фільму потурають цим проявам псевдогордості та псевдогідності, що не дозволяють героям, скажімо, іти підмітати вулиці, або періодично допомагати дружинам з домашніми справами, або банально поділитися з ними своїми проблемами, зате заробляти гроші стриптизом дозволяють цілком.

Хтось поцікавиться, чому це я вважаю, що автори потурають героям, а не просто іронізують над ними (адже іронії в картині і правда вистачає)? Скажу: через цілковитий і абсолютний хеппі-енд для героїв, який у фільмі (як і в житті) зазвичай є маркером того, що ти усе робив правильно.

Йдемо далі. А якби чоловіків і жінок у фільмі поміняти місцями? Або що було б, якби насправді група домогосподарок середнього віку вирішила б заробити грошей за допомогою стриптиз-шоу? Очевидно, що глядачі порахували б кожну зморшку і складочку на тілі танцівниць і буквально закидали б їх гнилими помідорами. Щоб це стверджувати, достатньо послухати коментарі, якими середньостатистичні відвідувачі нічних клубів часто нагороджують пі-джей-танцівниць. Масу недоліків знаходять навіть у них - молодих, красивих, із фігурою, близькою до ідеалу, то що вже говорити про неідеальних…

Так, фільм містить момент рефлексії чоловіків на цю тему, коли герої раптово усвідомлюють, що “вони на нас будуть дивитися і казати про нас так само, як і ми про них”. Але незручні думки швидко заганяються у підсвідомість фразою “ми ж чоловіки, це інше”. Чоловіки можуть оцінювати жінок з точки зору естетичних принад, жінки ж мають бути у захваті від самого прояву подібної чоловічої сміливості, яку демонструють герої. І знову ж таки хеппі-енд демонструє, що з точки зору авторів ця теза є правильною. Виходить, що або більшість жінок на їх думку мають доволі невибагливі смаки і набагато добріші за чоловіків у певних аспектах, або ж творці фільму своїм фіналом просто видають бажане за дійсне.

Підемо ще далі. Можливо, місцеві жінки не те щоб дуже добрі, просто вони прийшли підтримати своїх, ну і заодно із цікавості. Але чи прийдуть вони вдруге? Адже одного виступу явно буде замало для вирішення всіх фінансових проблем героїв (цифри у фільмі чітко названі). Я вже не кажу про те, що виконання стриптизу по суті і почасти перед своїми ж дружинами для фінансового забезпечення цих же самих дружин якось більше нагадує не заробляння грошей, а перекладання їх з кишені в кишеню. Гастролювання ж по інших містах не гарантує подібного аншлагу, адже цілком може бути, що там де “свої” жінки зробили знижку на сміливість і безпрецедентність вчинку, “чужі” будуть оцінювати хореографію і естетику видовища “за всією суворістю закону”. Результат буде один - касові збори падатимуть раз за разом.

Резюмую: Виходить цікава картина. Нам демонструють звільнення і катарсис, тоді як насправді з точки зору реалізму фінал не витримує критики, з точки зору вирішення сюжетної проблеми - просто її не вирішує або не гарантує остаточного вирішення, хоч альтернативний підхід до вирішення (просто братися за будь-яку низькооплачувану роботу і чесно заробляти на життя) - очевидно засуджує. З точки зору ж морально-етичного посилу - підтримує негативні прояви чоловічих характерів, такі як гординя на порожньому місці, полемічне ставлення до жінок і т.д. З іншого боку, фільм заохочує прояви вигадливості та креативності людей, що опинилися у складній ситуації, пошук неочевидних рішень і звільнення від внутрішніх заборон, не кажучи вже про його безумовну цінність як художнього витвору, виражену у прекрасній акторській грі, діалогах, загальній атмосфері.

Так що не можна сказати, що фільм поганий. Просто, мабуть, краще не намагатися його аналізувати. Не повторюйте моєї помилки і насолоджуйтесь переглядом.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати