Кінематографічний шедевр, без жартів - Рецензія до фільму «Ґладіатор» / Gladiator

Сюжет заснований на ретельно обробленій історії Гая Юлія Вера Максиміна, змішаної з кількома реальними подіями часів Марка Аврелія. Варто визнати, що, незважаючи на присутність справді карколомних історій в історії давнього Риму, сценаристи взяли кілька різних клаптиків з різних епох, і майстерно вплели в неймовірну розповідь, якій позаздрив би сам Шекспір.
У реальності ж Марку Аврелію настільки кортіло зробити свого сина Коммода імператором, що він навіть призначив його своїм співправителем на кілька останніх років. І реального Коммода любив народ.
Тобто сюжет фільму, на жаль, вигадка. Зате яка! Скрупульозно відновлені, величні декорації, дивовижна робота оператора. Неймовірної краси костюми, 27 тисяч елементів броні, Колізей і площі давнього Риму - виявляється дуже хотілося побачити як це все виглядало, але фантазії у мене б не вистачило. Костюм Коммода, коли ми бачимо його вперше викликав у мене естетичний шок. Як ї площі Риму. І кімнати палацу. Що стосується призів, якими "Гладіатор" був нагороджений, - це абсолютно заслужені 5 Оскарів: "Найкращий фільм", "Найкраща чоловіча роль", "Найкращі костюми", "Найкращий звук", "Найкращі візуальні ефекти".

Рассел Кроу зумів зіграти людину, в якої велика совість. Подивіться в його очі! А от гра Хоакіна Фенікса більш віртуозна, майстерна, цікава, тому що він грав не себе - постійно холодні очі. Син імператора, вихований у палаці, але позбавлений батьківської уваги та любові. Батько, поглинений військовими кампаніями та філософськими дослідженнями, обмежив своє спілкування з сином моралізуючими листами. І подальші дії Коммода - це помста за те, що його не любили. Він мститься Максимусу за те, що той зайняв його місце в серці батька, він мститься сестрі за те, що вона любила "генерала" (хоча таке військове звання за часів Стародавнього Риму ще не існувало, але чомусь режисери вирішили зробити Максимуса саме генералом), він готовий мститися всьому світові за свою самотність і страждання. Але врешті-решт він заходить в глухий кут.
Коли Коммод і Максимус піднімаються на арену, і імператор сумно піднімає очі на сонце, це найтрагічніша сцена у фільмі. Коммод здається, прощається з цим сонцем, Колізеєм, Римом. Самотність, нерозуміння, ревнощі ... якщо ви дасте занадто багато ходу цим почуттям, вони можуть завести в пастку, з якої немає виходу.
Це геніальний фільм. Прекрасна неспішність викладу, захопливі сцени бою на арені з колісницями, коли Максимус спочатку відмовляється битися, коли Максимус бачить передсмертні видіння з дверима і безкрайніми полями (до речі, це архетип так само як і фінальна битва героя і антагоніста, що відтворюється у компютеринх іграх), та інші.
Цей фільм - шедевр, створений майстрами кінематорафу, зокрема режисером Рідлі Скоттом. І нехай сьогодні нам здається, що це просто сильне кіно, ми схильні недооцінювати сучасні нам твори мистецтва. Але потомки наші скажуть, що це геніальний фільм.