«Печера Золотої троянди» («Fantaghirò» («La Grotta - Рецензія до фільму «Печера Золотої троянди» / The Cave of the Golden Rose

«Печера Золотої троянди🏰🌾🗡️👑» («Fantaghirò» («La Grotta della Rosa d’Oro») (1991)) — перша і, на Мою думку, найкраща частина відомої італійської казкової телесаґи, яку Студія «1+1» транслювала у першій половині Березня 1998-го року (Моя 11-та кляса) і яка одразу ж асоціятивно-атмосферно-сюжетно-візуально-мелодійно «прикипіла» до трансльованої Студією «1+1» у другій половині Лютого 1998-го року італійської казки-посестри «Драконів перстень🐲💍🐺❄️» («Desideria e l’Anello del Drago» (1994)). Ці обидві постановки дивовижним чином формують для Мене перехід у Часі⏳ — Я відчуваю, що от-от наближаюсь до тієї тонкої межі Часопростору🌀, через яку Я пройду в Минуле… Я практично бачу Свою колишню Довгу кімнату зі всіма дрібницями й атмосферою, з якої Я (сидячи на ліжку в позі йога перед шкільними зошитами й підручниками та художніми книжками📖🖊️📚) через прочинені двері дивлюсь у сусідній Малій кімнаті (в якій вимкнене світло) любе Серцю і Душі по Чорно-білому ламповому Телевізору📺 (який стояв уже на иншій-вищій (за попередню-улюблену) неприємно-жовто-іржавого кольору полакованій дводверній шкільній тумбочці з лапкми та вузькою зашкленою «шуфлядою» над великою дводверною частиною)…
Отож, повертаючись безпосередньо до самої Казки — тут усе красиво від першого до останнього кадру. Клясичний початок із магнетично-інтонаційним закадровим голосом передісторії на тлі густого сизо-синього туману🔵🟣 (кольори Я побачив після 2010-го року) одразу ж занурює з головою в передчуття цікавих подій. Чудово збережений Замок з вежами🏰 та гамірним королівським двором🎭🐥 додає неповторної середньовічної атмосфери. Контраст Пшеничного поля🌾🏹☀️🗡️ з Білим Лицарем і Лісу🌳🌲🍃 з його хранителькою Білою Чаклункою (Феєю) навіює блаженство природного розмаїття. Балакучі дерева, тварини і каміння, чари й перевтілення, пророцтва й леґенди, принцеси та лицарі, підлість і вигадливість, підступність і кумедність, хоробрість і честь, мудрість і недалекоглядність, шахрайство і гордість усебічно вплітаються-зливаються у довгу та смачну телевтіху.
Найбільше сподобалась Біла Чаклунка (Я навіть спершу подумав, що це співачка Мадонна (Madonna), а завдяки звізуалізованим кінцевим титрам з’ясував, що це Анжела Моліна (Ángela Molina) — так у Мене з’явився іще один ідеал жіночої вроди) — Її ніжна-біла-пишна сукня з китицевою облямівкою, широчезно-зефіроподібними рукавами і візерунчастим срібним корсетом, витончений срібний шолом, ґраційна хода й завжди зважено-спокійний вираз обличчя закарбувався навічно в Моїй пам’яті, Душі та Серці. Таємницю доблесного Білого Лицаря Я відгадав одразу ж після появи Білої Чаклунки — ці Двоє персонажів є унікально-магічним і блискучим сюжетним задумом «Печери Золотої Троянди🏰🌾🗡️👑» («Fantaghirò» («La Grotta della Rosa d’Oro») (1991)), а чорногуморні витівки Білої Гуски з Посланцем добряче розсмішили Мене.
Король Ромуальдо (Кім Россі Стюарт — Kim Rossi Stuart) більш витончена, добріша (завдяки душевно-щиро-м’якому блакитноокому погляду і рисам обличчя), світліша (завдяки каштановому волоссю та коричнево-бордовому одягу) европейська версія ідеалу чоловічої вроди напротивагу ідеалу принцу Віктору (Джоель Бісон — Joel Beeson) зі загаданої казки-посестри «Драконів перстень🐲💍🐺❄️» («Desideria e l’Anello del Drago» (1994)) зі східною красою та глибшим синьооким поглядом і чорним волоссям.
Алессандра Мартінес (Alessandra Martines) народжена для ролі Фантаґаро (саме таке ім’я було в тодішньому озвученні Студією «1+1») — врода, погляд, міміка, постава, різні зачіски й одяг довершено взаємодоповнюють образ цієї багатогранної Принцеси. Й хоча Ромуальдо і Фантаґаро цілком вжилися-злилися перепетіями-пригодами-випробуваннями й навіть візуально уподібнились, та щось Мене стримувало Їх «поблагословити» як пару та зарахувати до найкрасивіших кінопар у Моєму сприйнятті (Я до цього іще двічі повернуся в наступних спогадах-рецензіях).
Принцеса Кетрін (ім’я також анґлінізоване, позаяк, якщо не зраджує пам’ять, Студія «1+1» транслювала й озвучувала саме анґлійську версію; а Її ролю зіграла Орнелла Маркуччі — Ornella Marcucci) своїми рисами обличчя поставою, мудрістю, зваженістю і стриманістю нагадувала Мелані Гамільтон (Олівія де Гевіленд — Olivia de Havilland) з кіношедевру «Звіяні вітром💨👒💰» («Gone with the Wind» (1939)).
Принцеса Кароліна (у Моєму Телещоденнику також зафіксовано анґійська версія «Керолін», Яку зіграла Катержина Брожова — Kateřina Brožová) візуально дуже подібна на доктора Квін (Джейн Сеймур — Jane Seymour) з однойменного серіялу «Доктор Квін🩺🏡🐎» («Dr.Quinn, Medicine Woman» (1993-1998)), який у 1997-1998-му роках транслювала Студія «1+1» (Мої 10-та й 11-та кляси).
Важливо підкреслити, що ідеально-візуальні пари «Кетрін + Катальдо» та «Кароліна + Івальдо» повністю компенсували ту несумісність, яку Я відчув між Фантаґаро й Ромуальдо. Окремо хочу відзначити красиві обладунки з шоломами-тваринами красунь-принцес Фантаґаро, Кетрін і Кароліни.
І вся ця казкова телестрава не була б такою «смачною», якби не Божественна приправа — багатобарвний влучно-сюжетно-емоційний музичний супровід🎨🎶🖌️, особливо основна ніжно-щемливо-тягуча музична тема🎻
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗
Далі буде…

«Печера Золотої троянди» («Fantaghirò» («La Grotta della Rosa d’Oro») (1991))