Класика без подиху свіжості - Рецензія до фільму «Довга хода» / The Long Walk

Цей фільм - підліткова антиутопія, знята за романом Стівена Кінга. Я не знайомий із першоджерелом, але ще коли почув, що знімають фільм про те, як підлітки просто йдуть дорогою, де виживе лише один, подумав: «А що там може бути цікавого?» І не помилився. Фільм до біса передбачуваний і, чесно кажучи, нудний. З самого початку розумієш, хто залишиться у фіналі.

Персонажі виглядають слабко прописаними, більше схожі на архетипи, ніж на реальних людей. Соціальний коментар теж залишився поверхневим - проти чого взагалі виступають ці підлітки-бунтарі? Ті, що йдуть не заради грошей. Темп і розвиток сюжету відчуваються одноманітними, але що, власне, може трапитись на дорозі, з якої не звернеш. Діалоги та емоційні моменти місцями надто наочно маніпулятивні - і, чесно, на мене це не спрацювало зовсім.

Немає навіть натяку на серйозну драму. Герої кажуть один одному: «Мені байдуже, ти все одно помреш», і на цьому вся емоційна залученість закінчується. Автори, мабуть, хотіли занурити нас у безвихідь і одразу розставити крапки над “ї”: не сподівайтеся на щасливий фінал. Але від цього фільм не стає цікавішим - радше навпаки, просто байдуже до всіх.

Світ навколо - типова американська глибинка, по якій йде колона підлітків у супроводі військових машин. Нічого атмосферного.

Якщо про цифри - при бюджеті $20 млн фільм зібрав $54 млн, тож студія точно не в мінусі. Для порівняння, The Maze Runner мав бюджет $34 млн і зібрав $348 млн.

Актори хороші, але особливо відзначу лише Девіда Джонсона (Чужий: Ромул, 2024) - за ним приємно спостерігати, має харизму. Купера Гоффмана (Локрична піца, 2021) хвалять критики, але я особисто не повірив йому, особливо в те, що такий пухляш може довго протриматися.

Про перегляд не шкодую, але особливого задоволення не отримав.

Додатково: Вплив роману Кінга на жанр Battle Royale

The Long Walk Стівен Кінг написав ще у 1966-1967 роках, коли йому було лише 18-19 років. Оприлюднена книга з’явилася у 1979 році під його псевдонімом Річард Бахман.

Королівська битва (Battle Royale) - японський роман Косюна Такамі, виданий у 1999 році, а вже у 2000-му вийшла його культова екранізація. Це один із моїх найулюбленіших фільмів. Існують підтвердження, що Такамі надихався саме романом Кінга під час створення Battle Royale - у післямові до англійського видання автор прямо згадує The Long Walk як одне з джерел натхнення.

Вплив Battle Royale на світ культури - колосальний. Саме цей роман і фільм стали відправною точкою для подальших творів на тему смертельних ігор та підліткових антиутопій - від The Hunger Games і The Maze Runner до безлічі інших екранізацій.
Зрештою, ця ідея вийшла далеко за межі кіно: жанр «battle royale» буквально сформував цілий напрям у відеоіграх - починаючи з PlayerUnknown’s Battlegrounds і закінчуючи десятками його послідовників, як-от Fortnite чи Apex Legends.