Притча во язицех - Рецензія до фільму «Горбата гора» / Brokeback Mountain

Мабуть, мало яке кіно викликало і продовжує викликати таку кількість дискусій, як ось це. Причому, як правило, ніхто не ставить під сумнів ні художньо-споглядальну складову, ані операторську роботу. Всі кривляться від "актуальної теми", яку чи то за велінням серця, чи то задля хайпу обрав для свого витвору режисер Енг Лі, і не прогадав. Саме через цю хайповість фільм, який насправді не те щоб шедевр, став мало не культовим і точно впізнаваним серед широкого загалу, хай навіть часто і в негативному ключі.

Незнаючим людям складно буде повірити, але до цього у номінації "Найкращий фільм" ще не фігурувала жодна картина на гомосексуальну тематику. У 90-х, правда, був фільм "Жорстока гра", але він про транссексуала, а це дещо інше. Тож які б не ходили байки про американську толерантність, але її епоха в кіно з точки зору премії “Оскар” офіційно розпочалася тільки у 2006. А ще за якихось років 20 до того тебе могли запросто вбити за подібне, і ніхто не став би розслідувати твоє вбивство...

Однак повернемося до картини. Перша її третина візуально найбагатша, вона являє собою суцільне пасторальне полотно. І водночас це найгірша частина фільму, ібо тут присутня зав'язка стосунків двох ковбоїв, один з яких до того, за сценарієм, ніколи не відчував нічого подібного. Ні діалоги, ні мовчазні сцени не готують нас до того, що буде далі. Сцена першої пристрасті, яка мала б змусити навіть найбільшого скептика і гомофоба повірити у щирість того, що відбувається, виглядає чи то як порно без порно, чи то як напівзгвалтування більш досвідченим хлопцем менш досвідченого. Здається, неначе режисер хотів якомога швидше промотати цю сцену і заявити нам про неземне кохання цієї пари, щоб нарешті перейти до подальшої драми.

Більше того, зазвичай якщо я бачу в фільмі заявлене кохання двох різностатевих особин, завжди задаюся причиною його появи і хочу цю причину в фільмі бачити. А тут таке враження, що нам пропонують повірити в ці почуття виключно тому, що вони гомосексуальні, і це особисто мене не влаштовує. Актори Джейк Джилленхол та Хіт Леджер справляються зі своїми ролями і щосили намагаються відігравати персонажів, але сюжетну зав’язку вони все ж до кінця не витягують, і, на мій особистий погляд, тільки їх зовнішня привабливість хоч якось рятує становище.

А от подальша драма виглядає дуже непогано, якщо повірити у правдивість зав'язки. Суспільні правила, яким мусять слідувати герої із 60-х років у США, цілком нагадують те, що актуально у наш час і в наших широтах. Люди створюють сім'ї і заводять дітей, проживають ціле життя у страху, що хтось дізнається, хто вони і що вони, або, навпаки, ризикують життям задля права прожити його відповідно до власних прагнень. І так само є люди, які до пори навіть не підозрюють у собі подібних нахилів, але потім інакше вже не можуть.

Ось і в нашому випадку, є Джек, який, очевидно, давно в глибині душі прийняв свою гомосексуальність і наявність у нього певних несхвалюваних суспільством потреб. Він може добре прикидатися і мімікрувати, та саме він врешті готовий кинути виклик суспільству. А є Енніс, який, на свою біду, однолюб, причому ще і з дитинства заляканий картиною наслідків подібної “поведінки”. Його доля - мовчати і терпіти, що не є нормальним, та у даних умовах це означає життя, хай навіть поганеньке…

Хлопці викликають співчуття, дружини ж їх показані мало не безсердечним стервом, але їх також дуже жаль. Вони ні в чому не винні, вони просто хотіли нормальну сім'ю, та стали жертвами тих, хто безпардонно використав їх у власних інтересах. Менш із тим, на вулиці вже не Середні Віки, і дівчата все ж мають можливість пошукати другий шанс, тоді як подібним хлопцям могло не перепасти ніякого.

Цікаво також, як автори протиставляють романтику Горбатої гори нудному сімейному життю героїв. Причому якщо змінити орієнтацію героїв, мало що зміниться. Просто двоє друзів тікають від щоденних обов'язків і нелюбих дружин, ідуть в бар, а потім в бордель. Або двоє різностатевих коханців дивляться на зорі і думають, що якби вони могли бути разом, їхній шлюб точно не скотився б до сімейної рутини (ага, зараз!).

Однозначно, цей фільм не може вважатися пропагандою нетрадиційних стосунків. Зізнайтеся чесно, у кого при отриманні інформації про них виникало бажання спробувати щось подібне? У мене точно ні, хоч я дізналася про те, що таке існує, років у 5. Але пропагандою толерантності до нетрадиційних стосунків його цілком можна вважати, причому, як на мене, у хорошому сенсі цього слова. Використання ж хайпової теми нехай залишиться на совісті авторів, але мені здається, що подібний фільм рано чи пізно з’явився б на екранах, бо закони ринку стверджують, що будь-яка ніша попиту створює пропозицію.