Чи то посередність, чи то золота середина... - Рецензія до фільму «Володар морів: На краю світу» / Master and Commander: The Far Side of the World

Оскар - 2004, "Найкращий фільм", номінант

Як виявилося, ця кінокартина знята за мотивами серії романів Патріка О’Брайана про капітана Джека Обрі та його друга, корабельного лікаря Стівена Метьюеріна. Всього цикл містить 20 романів, у яких детально і з дотриманням фактів, відповідностей, використанням морської термінології та достовірним описом маневрування кораблів, описуються пригоди вказаних персонажів у період наполеонівських війн. Їх образи є вигаданими і тому збірними. Так, зокрема, автор приписує головному героєві Джеку Обрі подвиги, насправді здійснені іншими морськими капітанами, та все ж самі події романів, наскільки я розумію, значною мірою історично достовірні.

Судячи з опису, все, що лишалося кіновиробникам - це просто взяти один з готових сюжетів та відобразити його на екрані, намагаючись не нашкодити там, де все і так добре, і вони з цим нелегким завданням прекрасно справилися.

Сюжет кінокартини справді, як би це банально не звучало, захоплюючий і непередбачуваний. У певні моменти кінокартина навіть трохи імітує зміну жанрової спрямованості, що створює додаткову родзинку, а іноді вносить у оповідь певну долю іронії, та все ж основна задача сюжету, зважаючи на пригодницьку спрямованість фільму - тримати в напрузі, при цьому не нагнітаючи її на порожньому місці з повітря, що йому цілком вдається.

Не являючись знавцем, але все ж маючи певні уявлення про те, як мають виглядати морські битви (спойлер: не так, як у Піратах Карибського моря), сказала б, що ця сторона знята максимально реалістично, але при цьому і достатньо захопливо. Виявляється, тримати увагу глядача можна і без польотів на мотузках, акробатичних трюків та криків "На абордаж!". Так само довіру викликає і антураж, і зображення тогочасного морського побуту. Ну і не могла не порадувати відсилка до Дарвіна з його дослідженнями Галапагоських островів.

Акторський склад цікавим чином перегукується зі знятими за пару років до того "Іграми розуму". Там якраз запалював тандем Рассела Кроу у ролі дивакуватого інтроверсивного аж до асоціальності математика і Пола Беттані у ролі веселого та хвацького сусіда по кімнаті. У цьому фільмі ми мали можливість спостерігати за цікавою метаморфозою: Рассел Кроу у ролі веселого, балагуристого та водночас домінантного капітана, та Пол Беттані у ролі його антипода - спокійного та іронічного лікаря-натураліста. Ця парочка також постійно демонструвала різницю у поглядах на те, що складало реалії їх життя: на війну, обов'язок, дисципліну і владу, дружбу і дане слово, відповідальність та совість, але дивним чином виходило, що пристати на правоту одного з них повністю неможливо. Кожен з них має свою правду, а разом вони доповнюють одне одного, немов віолончель та скрипка у струнному дуеті, і водночас врівноважують одне одного, немов дві шальки терезів.

Окрім сказаного вище, вагомою перевагою фільму можна назвати те, що він не кидається в крайнощі: не скочується в гуморну оповідку на зразок тих же Піратів, але і не вдаряється у надмірно смішний пафос, яким так часто грішать американські епічні кінокартини. Навіть напутня промова капітана у сцені перед боєм нагадує скоріше короткий інструктаж і містить буквально пару пафосних слів про батьківщину, лише щоб швидко нагадати солдатам, хто вони, що тут роблять і навіщо. Завдяки цьому персонажі картини, і головні, і другорядні, виглядають живими. Ти їм віриш, а тому за них переживаєш. Їх мотивація стає простою, зрозумілою і ненадуманою, відображаючи звичні, та водночас не так і прості істини.

Однак при всіх достоїнствах складається враження, що фільм намагається бути водночас усим і всім догодити, а тому він якийсь “усереднений”. Не драма, не комедія, просто хороше пригодницьке кіно, але воно ризикує не лишитися у пам'яті надовго. Здається навіть, що зараз про цей фільм вже взагалі мало хто знає і пам'ятає. Не вистачає йому якоїсь невловимою родзинки для того, щоб із хорошого кіно перетворитися на надзвичайне. З іншого боку, може так і виглядає “золота середина” за всіма параметрами?

Ну і, виходячи з факту наявності багатої літературної основи, як на мене, варто було б знімати не фільм, а серіал, адже ці цікаві персонажі заслуговують на більш детальну розповідь про їх морські пригоди, або, як мінімум, на її продовження.