I Origins

Я початок чи ні?

Анна Большакова 30 жовтня 2020, 1:10

Після цього фільму я відчула безвихідність та розгубленість, але не в негативному значенні цих слів. Я відчула дику зацікавленість, адже цей фільм зміг породити безліч думок і суперечок в моїй голові, а головне неймовірну кількість питань. Мене завжди дуже вражає кіно, покрите інтригою, в якому головними темами для міркування є такі питання, як: хто ми, звідки ми прийшли, як усе почалось. Я - початок чи кінець?
І саме цей фільм фільм підняв цю тему. Умовно його можна поділити на 2 частини, під час першої ми можемо розслаблено спостерігати за розвитком звичайної романтичної історії двох закоханих людей, які проживають свої найкращі роки. Все починається досить передбачувано, але це лише перша половина фільму, далі фільм згортає на більш слизьку доріжку, адже гарненька романтична історія обривається трагічною смертю. Згодом починається друга частина фільму, а саме описування експериментів та дослідів молекулярного біолога, боротьба науки та віри, ясного і прихованого, фактів і теорій. Але ця картина не спонукає нас відмовитися від однієї зі сторін, а пропонує всього лиш стерти настільки уїдливу грань між ними та насолодитись переглядом. Я не буду поглиблюватися в сюжет, адже вважаю, що картина вартує того, щоб повністю в неї зануритися самому без всяких рецензій та коментарів.
Цей фільм - величезна платформа для нескінченних роздумів і самокопання, яких, звісно, має бути в міру, щоб не з'їхати з глузду, але вони повинні бути. Це цікава історія, яка породжує нову течію думок. Фільм про те, що невидима частина важливіше видимої. Що важливо в людині? Звичайно - душа, наша невидима частина. Щоб розгледіти її, потрібен особливий погляд. І особливі очі.