Про зірки - Рецензія до фільму «До зірок» / Ad Astra

Недалеке майбутнє. Людство колонізує сусідні планети. До краю сонячної системи відправлено експедицію для пошуку інопланетного розуму на чолі з легендарним першовідкривачем Кліффордом Макбрайдом. Зв'язок з екіпажем зникає, космічний корабель зникає з радарів. Але раптом через багато років з точки зникнення починають виходити величезні викиди енергії, що загрожують людству. Син Кліффорда Макбрайда Рой, першокласний астронавт з визначними результатами професійного тестування, погоджується на місію пов'язану з усуненням небезпечних наслідків експедиції на чолі якої стояв його батько.

Кінокартина "До зірок" є дивним, неоднозначним продуктом. Отримавши позитивні відгуки критиків, вона чомусь залишила байдужими більшість глядачів, а деяких навіть розчарованими. Багато хто очікував від фільму нового "Інтерстеллера" або хоча б "Прибуття", а в результаті вийшло щось середнє між "На висоті" (2018) та "Перша людина" (2018).

Сама маркетингова кампанія фільму позиціонувала його як блокбастер: космічні погоні, сюжетна інтрига в трейлері, відомі актори в головних ролях (Томмі Лі та Бред Пітт), борди із зображеннями захоплюючого екшну. Це призвело до помилкових та завищених очікувань. Чекати слід було б вдумливої, медитативної картини на кшталт “На висоті”. Хоча й повноцінного арт-хауса із фільму “До зірок” теж не вийшло. Деякі екшн-сцени та події дійсно намагалися ліпити з фільму супер-героїчну фантастику. У результаті кінокартина просідала то в один, то в інший бік, не видаючи достатньої драми та атмосфери з одного боку і стаючи надто нудною та скупою на події з іншого.

Фільм "До зірок" зроблений дуже професійно. Тут якісна операторська робота, чудово опрацьовані сцени та гарний акторський склад. Проблема кінокартини полягає в сюжеті та формі оповіді. Фабула, в основі якої лежить розповідь про самотність, пошуки сенсу та його набуття, не знаходить відповідної глибини в методах вираження. У фільмі гостро відчувається брак драми, історія сприймається надто відсторонено, і хоча це й надає йому певного шарму та атмосфери, в результаті такий підхід робить його поверховим і нереалістичним, що стає причиною глядацької зневіри. Сама ж розповідь у фільмі “До зірок” лінійна і побудована так, ніби глядач грає у казуальну гру, скрізь супроводжуючи героя, але без можливості змінювати перебіг подій.

У результаті фільм "До зірок" вийшов недостатньо глибоким, йому не вистачає емоційності та реалізму. Але, безумовно, такі фільми мають право на життя — якісно поставлені, з чудовою грою акторів та акцентом на сценарій, вони цілком компенсують інші свої недоліки. Однак до таких фільмів слід підходити особливим чином і не чекати від них того, чим вони не є насправді.