Арсен Гребенюк

Багато хто пишуть про "Астероїд-Сіті", що коли ви дивилися інші фільми Веса Андерсона, то й цей вам сподобається. Але я не бачив інших його фільмів і хоча сенс мені зрозумілий, "Астероїд-Сіті" відчувається незавершеним. Фільм відображає проблеми, але не показує їхніх рішень. Це приклад того, що фільм, який "змушує задуматися" не стає автоматично хорошим.

Це історія в історії. В театрі ставлять телевиставу, а в виставі розгортається пригода групи персонажів у стилі американського ретрофутуризму 50-х. Щоправда, з кивком у бік усім відомого карантину, який тут складає вагому частину сюжету.

Усе працює на те, щоб глядачі відчували неправильність, штучність двох світів: театру та вистави, що в ньому ставиться. В чорно-білому світі театру актори, режисер, реквізитори живуть заради вистави. Їхнє життя неповне, несамостійне, підкорене роботі. Але яскравий світ вистави теж неповноцінний. Яскраві декорації, неприродно чисті пейзажі, а життя персонажів визначається сценарієм. Окремо підкреслюється, що смерть дружини головного героя - це просто епізод, який можна викинути, щоб краще виглядало.

"Астероїд-Сіті" буквально про те, що "весь світ театр, а люди в нім актори". Але подано це без особливої іронії чи трагікомізму. Це фільм-коментар, який констатує і так добре відомі речі.
6 з 6 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: