7/10 Роуд-муві родом із вісімдесятих

Золотий глобус - 1989, "Найкращий фільм - комедія", номінант

Ще одна “тепла лампова комедія” родом із 80-х. Не те щоб історія здавалася новою. Справді, сюжетна канва являє собою типове роуд-муві, яких на даний час уже існує вагон із причепом, та і станом на 1988 рік це була не новина. Зокрема, того ж року вийшла “Людина дощу”, яка, хоч начебто кардинально відрізняється сюжетом і смисловим навантаженням, і є скоріше драмою, ніж комедією, та все ж доволі схожа загальною сюжетною схемою (герої їдуть з точки А в точку Б, один з героїв постійно створює проблеми іншому, що парадоксальним чином призводить до їх зближення і т.д.). Навіть персонажі цих двох фільмів мають подібні риси, хоч і не можна говорити про ідентичність типажів.

Саме тому кіноману, який на своєму віку багато бачив, фільм може і не здатися яскравим або особливим. Та все ж він підкуповуює щирістю, м’яким стриманим неагресивним гумором і симпатичними персонажами. Роберт де Ніро так узагалі відкриває все нові грані свого таланту, щоразу створюючи героя, не схожого на всі його попередні ролі. (А це доволі непросто, маю сказати. Тут на думку одразу чомусь спадає пан Безруков, який, кого б він не грав, все одно на виході грає Безрукова. Серед голівудських акторів також можна знайти подібні приклади).

Достойний тандем йому складає Чарльз Гродін у ролі персонажа, який, як спершу здається, начебто більше підійшов би якраз де Ніро із його іронічною усмішкою та прищуром. Але під час перегляду це відчуття швидко зникає і ти починаєш вірити саме таким персонажам, а це можна вважати одним із показників чудової акторської гри.

Фільм демонструє нам ряд комічних сцен, які можна переглядати вічність - настільки вони класно поставлені і зіграні, і саме це підносить його із категорії “непоганих разових фільмів” у категорію “фільмів, які варті повторного перегляду”. З іншого боку, він грішить певними сюжетними… не те щоб навіть дірками, а просто демонструє сюжетну наївність, часто характерну для фільмів цього періоду, і неуважність до тих деталей, які сценаристу нецікаві. От, наприклад, захотілося задля веселощів ввести у сценарій конфлікт головного героя із ФБР - і його туди вводять. При цьому чому ФБР не хотіло арешту героя Чарльза Гродіна нам так і не пояснять. Яка, у принципі, різниця, хто його затримає і привезе? Якщо його злочин підпадає під юрисдикцію ФБР, поліція зобов’язана буде співпрацювати з ФБР і передати їм в’язня. Їм нема потреби навіть виходити з офісу, просто дочекатися, поки злочинця доставлять у Лос-Анджелес і направити офіційний запит про передачу. У такому контексті вся лінія з федеральним переслідуванням героїв просто непотрібна. Але тим не менш у фільмі вона є, вона потішна і класно поставлена, так що кого хвилюють деталі?

Резюмую: мила і весела, не вульгарна і стримана комедія у “старому стилі” для доволі широкого кола глядачів.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати