Тіло Готема - Рецензія до фільму «Джокер» / Joker

Тіло Готема болісно-худорляве і вигинається під тягарем виживання. З дитинства його утискають і заковують у ланцюги, не дають права показувати справжню сутність. Він завжди повинен радіти та посміхатися. Розкладаючись, у своїх випорожненнях і гріхах, покинуте і безрідне місто повстає. Його тіло розгинається і випростується, згинаючи кінцівки в хитромудрому танці, він вимагає жертви, він сміється нервовим сміхом, що зривається в плач. Готем одягає нав'язану йому маску клоуна, перевтілюючись у Джокера.

Тодд Філліпс, автор посередніх фільмів, робить щось неймовірне: він створює реалістичну картину життя одного з головних антигероїв, він створює апологію Джокера. Музика, робота оператора та декорації у вигляді Готема покликані підкреслити становлення та народження головного героя фільму у потужному виконанні Фенікса Хоакіна.

Хоакін вживається в роль Джокера, скинувши кілограми ваги, настільки правдоподібно, що справді починаєш вірити та співпереживати персонажу. Актор тонко відіграє мімікою та пантомімікою, видає зловісний болісний сміх, його гра змінюється разом із психічними змінами головного героя. Джокер у виконанні Фенікса Хоакіна із лиходія темного Готема перетворюється на людину, вчинки якої цілком виправдані і якому починаєш співпереживати, відчуваючи з ним емоційний зв'язок.

Важливим у фільмі “Джокер” є відображення та інтерпретація понять добра та зла. Вони тут не є категоричними протилежностями із шаблонізованими представниками типу антагоніста та протагоніста. Головний герой фільму оживає на очах глядача, втілюючи власне розуміння справедливості. Таж сама ситуація і з найвищим шаром суспільства, в їхньому розумінні такі як Джокер та решта народу — бруд, зло. А порядок є лише тоді, коли всі роблять те, що вони вважають правильним.

Тодд Філліпс винахідливо пов'язує історію Джокера із сімейством Вейнів, саме вони в образі кандидата в мери Томаса Вейна, втілюють у собі владу Готема. Влада не бажає помічати проблеми зубожілого населення, відгороджуючись від нього високими стінами і дозволяючи собі “бенкетувати під час чуми”. Зв'язок Джокера з Вейнами швидкоплинний, але глибоко болючий і яскраво відбиває ієрархію міського співтовариства. Всі посилання режисера до світу Бетмена виглядають як данина традиції і першоджерелу походження головного героя фільму. Вони сприймаються як “великодки” для посвячених, але разом з тим відіграють важливу роль у цілісності оповідання.

"Джокер" є високоякісною кінокартиною, яка послідовно висловлює закладену в неї ідею. Вона не намагається загравати з популярними у сучасному медіапросторі трендами, такими як данина ЛГБТК+, кольору шкіри, ЗОЖ чи драма рейтингу 6+. "Джокера", можна назвати незалежною реальністю від справжньої дійсності з її відреченням від справжньої проблематики. У “Джокері” вилазять назовні гріхи сучасного суспільства: кітч, стратифікація, соціальна нерівність, паразитування влади, соціальна та психологічна безвихідь. Все це накопичується і перетворюється на гігантський фурункул, що зрештою лопається й виливається гноєм, виражаючись в остаточній вакханалії та урочистості повсталого народу, втілюючись у Артура Флека зі сценічним ім'ям Джокер.

Фільм Тодда Філліпса наповнений тривожною і похмурою атмосферою, але при цьому від нього неможливо відвести погляд, він естетичний та неперевершений у своїй потворності та жорстокості. При цьому жорстокість у ньому очікувана та виправдана, і є своєрідною урочистістю справедливості, а головний антигерой постає народним месником, народним героєм.