Хронологічний погляд на творче життя Лукіно Вісконті (1906-1976). Фільм досліджує його театральність, роль у неореалістичному русі, використання мелодрами та ставлення до декадансу.
Одного разу Сальваторе Ді Віта, відомий режисер, повернувшись додому пізно вночі, дізнається від своєї подруги, що дзвонила його мама і просила сказати йому, що помер Альфредо. Почувши ці слова, Сальваторе так і не зміг заснути, своїми думками він поринув у своє повоєнне дитинство і юність…
Події розгортаються і далекому майбутньому – 10191 році. Всім відомим усесвітом править імператор Шадді IV Корріно, владу якого забезпечує речовина «прянощі», яка дозволяє Гільдії навігаторів передбачати майбутнє і переносити зорельоти через згорнутий простір. «Прянощі» видобуваються лише на одній планеті, покритій суворими пустелями — Арракісі, також відомій як Дюна.
Удостоєний багатьох нагород передостанній фільм великого Лукіно Вісконті. Літній професор — естет і пристрасний колекціонер предметів мистецтва та музики, живе у старовинному палаццо. Він давно вирішив для себе, що краще думати про досконалі творіння людей, аніж про самих людей — стражденних, неспокійних, недосконалих. Одним із захоплень професора є сімейні портрети в інтер'єрі — жанр, званий англійцями Conversation Piece — «фрагмент розмови» персонажів, зображених на полотні. І ці «фрагменти розмови» цілком влаштовують професора. Інших бесід йому не треба. Та раптом метрономний побут професора несподівано порушують постояльці, яким він вимушено надає верхній поверх свого палаццо — маркіза Брумонті з молодим альфонсом Конрадом та її донька Льєтта з нареченим Стефано. Персонажі для Conversation Piece є. От тільки, цей «фрагмент розмови» професору не доведеться розглядати крізь лінзу. Йому доведеться стати його учасником.
Щороку в призначений день Пепіно й Антонія, сімейна пара не першої свіжості, чекає через океан Багату Бабу. Для них вона - єдиний шанс розжитися очманілими грішми. Ніхто не пам'ятає, коли і як це завелося, але Баба, запекла картіжниця, раз у рік всідається за гральний стіл з Пепіно й Антонією, позичаючи їм гроші для гри із власної кишені - італійці так бідні, що їм навіть нема чого поставити. Але ніхто також не пам'ятає, щоб Баба коли-небудь програвала...
Художник Джотто мандрує шляхами Італії у добу «Відродження», що тільки зароджується. У пошуках гармонії та істини Джотто стає свідком найрізноманітніших життєвих історій і жадібно колекціонує враження від мінливої, багатогранної дійсності. Ця дійсність — весела й сумна, сувора чи фривольна – сповнена могутньою стихією любові й жаги життя, що перемагають усупереч багатовіковим забобонам і заборонам.
Зафільмовано у роки, коли на Заході було модним захоплюватися сексуальною революцією. Кіночарівник Пазоліні підійшов до розгляду "прогнилої буржуазії" через сексуальний початок людини, використовуючи високоінтелектуальну символіку.
Таємний незнайомець (Стемп) потрапляє на невизначений час у багату міланську родину. Він нагадує і янгола, і диявола, його візит справляє на всіх членів сім'ї - батька, матір, сина, дочку і навіть служницю – сильне сексуальне враження, що змінює їхнє життя.
Фільм знятий по трагедії Софокла - міфу про Едіпа, що убив свого батька і оженився на своїй матері. Оракул передбачив батькові Едіпа, що він помре від рук власного сина, і маленький Едіп був вигнаний з палацу.
Вихований в сім'ї бездітної пари, Едіп проходить через ряд випробувань, одружується на власній матері, і, дізнавшись про це, позбавляє себе зору...
актриса у ролі Gloria (segment "Strega Bruciata viva, La") / Lady in a hurry (segment "Senso civico") / Assurdina Caì (segment "Terra vista dalla luna, La") / Nunzia (segment "Siciliana, La") / Giovanna (segment "Sera come le altre, Una")
актриса у ролі The wife (segments "L'uccellino", "L'automobile") / Clara (segment "I miei cari") / Eritrea (segment "Eritrea") / Luciana (segment "Luciana")
У цьому фільмі, розказаному з точки зору доньки дуче, Едди, а також дружини правої руки Муссоліні, Ґалеаццо Чіано, інсценуються розстріли Італійської Соціальної Республіки. Насправді Едда Чіано зробила все, щоб врятувати свого чоловіка, навіть якщо її зусилля були марними, оскільки страта все одно відбулася в 1944 році: державна зрада дуче після операції Кверчіа, особливо на завершальному етапі його диктатури, була непробачною. Завдяки інтерпретації Сільвани Манґано в ролі Едди фільмом «Веронський процес» вдається розповісти драматичні історичні факти з пафосом театральної драми, надавши історії набагато багатограннішого та трагічнішого аспекту не лише для національних подій, а й для особистих усіх її учасників.
Сільвіо Маньоцці (Альберто Сорді) людина високих моральних стандартів програє у життєвих колізіях, навіть свою дружину Олену Павінато (Леа Массарі). Замість того, щоб лицемірно лизати чоботи своїх начальників і йти вгору по сходах успіху, він прогає у цих змаганнях. Згодом Сільвіо пом'якшує свої вимоги і починає жити так, як інші. Чи зможе Сільвіо вистояти?