“Тувалу” – перевалочний пункт, своєрідна “країна німих”, на шляху Чулпан Хаматової у пошуках омріяної нею та Діною Корзун “країни глухих”, де всі до одного щасливі. На деяку мить здається, що цей непевний об’єкт тотального бажання вже десь поруч. З’ясовується, що в “Тувалу” в умовинах повної антисанітарії біля занедбаного басейну, також можна бути щасливими. Але не така наша Чулпан – щастя, що поруч, їй не потрібне. Вона напружує всю свою акторську майстерність задля того, аби глядач зрозумів, що її героїня заслуговує на боротьбу і перемогу. Чулпан виразно закочує оченята, морщить чарівне личко і активно жестикулює. Розмовляти – не розмовляє, бо тексту в неї небагацько, власне, як і в решти з персонажів. Вони розуміють одне одного без слів у своїй спільній справі “дурнебайдикування”. Але про що йдеться у стрічці, розтлумачити не так уже й просто. Тим, хто бажає зрозуміти драматургійний розвиток подій у фільмі, я б рекомендувала розпочати з вивчення “норм безпеки поводження на воді”. Змісту (сенсу) в цих правилах не більше, ніж у картині, однак у ній також йдеться про водні забавки.
Ірина Побєдоносцева
Гості — відомі особистості (співаки, актори, коміки, спортсмені) — приходять на «червоний диван» ведучого, щоб поговорити про свій шлях, проєкти, спогади.
Суворе літо 1941 року. Єврейська община маленького румунського села збирається побудувати справжній потяг і бігти на ньому від нацистів до Палестини.
До процесу євреї підходять серйозно і діловито - всім селом збирають гроші на потяг, голять бороди, вивчають німецький і репетирують ролі власних гнобителів. Їх волею до життя і незламним бажанням вижити потяг стає на рейки і відправляється в довгу, неймовірну подорож, повну небезпек, розчарувань, відчаю і абсурду...
Багатий англійський землевласник наймає молодого голландця підготувати маєток до свята. Джуліана – сумуюча в провінції дружина лорда - пристрасно закохується в красеня-архітектора, тоді як він виявляє підвищену цікавість до її доньки, нелюдимої, злегка ненормальної Теї. Взаємостосунки в трикутнику ускладнюються прибуттям ревнивого кузена Джуліани, який починає шантажувати голландця. Але навіть загрози і фінансові махінації не можуть перешкодити розвитку істинних почуттів.
Париж, 1995 рік. Під час підготовки виставки Піросмані Антон Ґоґоладзе зустрічає літню пані з лукавим поглядом на ім'я Марсель Віслюк.
У неї є старовинний рукопис, написаний на початку століття матір'ю Антона, грузинської княжною Сесілією Абашидзе, де розповідається історія бурхливого і шахрайський життя кухаря-мандрівника Паскаля Ішака, історія його божевільної останньої любові, яка наздогнала його в Сакартвело ... У двадцяті роки доля закидає його в далеке Сакартвело. Паскаль має намір пробути там усього кілька днів. Він не знає, що буде залучений у вир цікавих і важливих подій, що його чекають слава, удача і шалене кохання.
І вже звичайно йому невідомо, що через багато десятиліть у Парижі виявиться рукопис, який зберігає пам'ять про всі ті дивні події.
Сюжет «Підпілля» розгортається протягом п’ятдесяти років – від часів Другої світової війни до початку 90-х, розпаду Федеративної Юґославії. 1941-го підпільники-антифашисти організовують у Белґраді справжній завод з виробництва зброї. Час плине, війна скінчилася, та вони не виходять нагору й продовжують свою діяльність. Життя на землі йде за своїми законами, а в підпіллі – за своїми.
Дядечко Лео звик домагатися свого. А хоче він, щоб племінник Аксель став боярином на його весіллі і працював у його фірмі з продажу «кадилаків». Аксель же нічого не хоче.
Він вважає за краще проводити час в компанії своєї коханої, місцевої божевільної Елейн, і її падчерки Ґрейс, і разом з ними віддаватися мріям. Закохана Елейн мріє літати як птах. Знехтувана Грейс мріє перевтілитися в черепаху.
Аксель мріє про засніжені простори Аляски, де мисливці-ескімоси ловлять стрілозубих палтусів. Мріє навіть дядечко Лео: побудувати б цілу гору з «кадилаків» і забратися б по ній на Місяць....